Читати книгу - "Гра почалась 2. Місто Сонця, Євгеній Шульженко"

- Нічого собі, - мовив Вчитель поселення Порожньої Руки, - яку допомогу ти хочеш просити та, що за дар може нам сподобатись, щоб ми тобі та племені Вітру допомогли?

- Я хочу просити вас про допомогу в поверненні Замку Вітрів нашому племені. Влаштовувати бої з Імператорською Школою я не прошу Вас, але повернути Замок я не зможу сама.

- Це дуже велике прохання, - погодився Юра, - ти ж розумієш, що не в правилах Карате-до влаштовувати бійки. Цей бойовий вид мистецтва використовують для захисту, це його філософія. Але ти розповіла, що не ви заварили всю цю кашу. Вас змусили, на вас нападали. Ви просто хочете бути вільними, - Юра склав руки будиночком та подивився на інших дітей.

Мілана погодилась з Юрою та його правильними висновками, після її історії. Та перейшла до дару, який вона може запропонувати за допомогу. По-перше, вона повідомила, що той самий Дослідний Центр знаходиться через паркан від поселення Порожньої Руки та самого Парку Совки. Це здивувало як Вчителя, так і всіх дітей групи, що уважно слухали Мілану. По-друге, вона повідомила, що дістатись Центру можливо лише через територію Парку та саме головне, що визвало здивування, розповіла про те, що вона вже була в цьому Дослідному Центрі.

- Яким чином ти потрапила до цього Дослідного Центру, - спитала дівчина з зеленим поясом, - пройшовши нашу територію?

Дівчина погладила Алішу, що спала поряд, та відкрила таємницю величезного тунелю прямо під землею, на якій було поселення. Звичайно, вона одразу попередила, що загін Мілани тікав від зграї щурів, але на зворотному шляху вони йшли швидко, та не зустріли маленьких пекельних ворогів.

- Звичайно, я покажу Вам всі входи та виходи в цей тунель, - продовжила Мілана, - я відведу Вас до адміністративної будівлі, де є карта каналізації під Парком Совки. Сподіваюсь для Вас це буде корисна інформація та площа, яку Ви зможете використовувати в потрібних цілях. Але щодо дару. У мене є ключ до підземних лабораторій, в яких Ви зможете знайти як повністю працюючу екосистему, так і їжу, продукти та багато корисних речей.

Мілана також була впевнена, що в підземній лабораторії має бути генератор, як той що в Замку Вітрів. Та ще багато корисного. Дівчина не забула вказати на свій козир – в лабораторію не можливо потрапити без електронного ключа. Звичайно, вона розуміла, що сунувшись на чужу територію, її могли ослухатись, побити, забрати ключ та не давати ніяких обіцянок. Але вона вірила, що знайде допомогу в Парку Совки.

- Як я і сказав, - почав Юра, вчитель поселення Порожньої Руки, - ми підтримуємо карате-до та його традиції, його філософію. Ми будемо не гідні цього священного мистецтва, якщо зробимо так як ти описала. Та ми маємо порадитись, - Юра показав на всіх дітей

Аліша встала та потягнулась, розуміючи, що зараз вони мають вийти на вулицю. Мілана теж встала. Але Вчитель здивувався цьому та попросив лишитись. Карате-до це мистецтво, це філософія. Їм немає чого приховувати від людини, яка просить за допомогу.

Діти обговорили плюси та мінуси тунелю, та яким чином вони зможуть використовувати Дослідний Центр. Подумали над загоном дітей, яких могли би надати племені Вітрів для допомоги в поверненні Замку. Ще раз задали деякі уточнюючі питання Мілані про ту ж каналізацію та Дослідний Центр. Вона запевнила, що готова хоч зараз все показати, відкрити та надати.

Рішення було зрозуміле, оскільки Мілана була тут, хоча Юра встав та попросив тиші для оголошення:

- Я, як Вчитель поселення Порожньої Руки, - почав хлопець, - отримав спільне рішення про допомогу племені Вітрів. Ми надаємо тобі загін дітей, які володіють карате-до. Очолить загін Олена, - він вказав на ту саму дівчину з зеленим поясом, - та загін буде мати не тільки досвідчених каратистів. Будуть й діти, які тільки почали займатись цим мистецтвом. Зрозумій, ми не можемо надати лише досвідчених.

Мілана звичайно розуміла це та подякувала від щирого серця. З рештою, вона навіть не розраховувала, що це будуть саме борці, а не просто діти з палицями. Новини були просто чудові.

Як тільки рішення було оголошено, Мілана разом з Юрою та декількома дітьми з зеленими та червоними поясами, вирушили до адміністративної будівлі з картою каналізації. Звідти рушили по маршруту, по якому йшла Мілана разом з Іллею та Ксенією.

В той день відбулась ще одна дуже приємна подія. Під час вечері, коли Мілану запросили поїсти, вона зустріла надворі свою однокласницю Аню. Вони були шалено раді бачити одна одну. Звичайно Аня похвасталась, що вже має білий пояс з карате-до та неймовірно вдячна Таткові за те, що прихистили її. Аня тараторила як заведена, навіть Юра почав хмуритись та інколи прикривати вуха від такої активності дівчини. Та почувши від Ані, що Мілана дуже відповідальна, посміхнувся та подякував за такий зворотній зв’язок.

Карате – бойове мистецтво захисту, ціла філософія, основана на довірі, повазі та ввічливості. На жаль, люди, як то кажуть з вулиці, можуть використати ці знання в корисних цілях. Він почув та повірив Мілані, але все ж таки сумніви були. Адже він то бачив цю дівчину перший раз в житті. Отже новини, що Мілана та Аня однокласниці – дуже порадували Вчителя поселення Порожньої Руки.

Отже, Гра, Мілана пройшла повторний шлях до Дослідного Центру та він все ж став корисним. Він допоміг командирці племені Вітрів заручитись союзниками, щоб повернути свободу племені. Головне, врахувати всі помилки, зроблені раніше, та використати нову силу та отриманні знання правильно.