Читати книгу - "Секрети відьми: Священна територія “нової жінки”. Книга 2, Vasyl Shyrman"

Другий крок.
Нашийник і довжина ланцюга для відьми

Другий тезис, який ми розглянемо, — це ошийники та довжина ланцюга для відьми. Це певна алегорія, але ви зараз зрозумієте, чому про це потрібно говорити.

Спочатку хочу сказати одну просту річ: позбавтеся ілюзій, що у когось немає ошийників. У всіх є ошийники, навіть у найсильніших магів. І у мене є свій ошийник. Питання полягає в кількості цього ошийника та ширині, наскільки він туго затягнутий. Але найголовніше — це довжина ланцюга, довжина залежності. Наскільки ми залежні та прив’язані до чогось? Добре, якщо це один ланцюг, але таких ланцюгів може бути багато і вони скують свободу відьми, свободу магічного практика.

Довжина ланцюга

Справді, якщо говорити про незручний ошийник, то питання в довжині ланцюга і кількості цих ланцюгів, які прикують нас. Що таке ланцюг? Ланцюг — це захоплення, наскільки ми захоплені, наскільки нас утримують різні речі, які обмежують нашу свободу. Якщо говорити термінами Кастанеди, ми навіть не уявляємо, що можемо скинути все це тут і зараз. Але річ у тому, що якщо ми спробуємо це скинути, нам не дадуть. Чому? Тому що ми навіть не будемо знати, з якої сторони тягнуть ланцюг.

Щоб визначити, чи є ця ланцюг, якою довжини і де він прив’язаний потрібно зрозуміти, де і до чого ми прив’язані. Ці ланцюги обмежують нас або не дають нам свободи, особливо ті, що, здавалося б, довгі та провислі. Ми не можемо скористатися ними, бо є коротший ланцюг. Ланцюг — це наша увага та увага інших. Це захоплення: кожне звено — це захоплення, по суті. Якщо говорити образно, кожен ланцюг — це захоплення, захоплення нашої уваги.

Як ми вже говорили раніше про "свій — чужий", це також захоплення уваги. Коли хтось бере на себе роль господаря, але я підкреслюю, що суть полягає у тому, що цей ланцюг — це той, хто намагається маніпулювати нами, вказувати, як нам жити. Не вчіть жити, допоможіть матеріально, щоб можна було рухатися далі.

Ці обмеження, ці ланцюги, якими ми прив’язані, зазвичай віддаються штучно. Це справжнє зняття відповідальності з себе. Наприклад, коли ми віддаємо дитину у школу і кажемо: "Школа повинна навчити", ми повністю перекладаємо відповідальність на школу. Це не що інше, як створення залежності. Іноді, щоб відволіктися, батьки віддають дітей бабусі. Але ж і тут виникає залежність.

Якщо ви вважаєте, що бабуся робить це просто з любові до онуків, ви дуже помиляєтеся. Це тоненький ланцюг, на якій ви утримуєтеся, віддаючи дитину бабусі. Коли ви віддаєте дитину у школу, ви також передаєте маленький ланцюг маніпуляції. І не йдеться про те, що школа чи бабуся не потрібні — це крайнощі. Невизначеність у ваших діях і є ланцюгом.

Якщо ви усвідомите, що, віддаючи дитину у школу, не знімаєте з себе відповідальність за те, чому її вчать і що це можуть бути ті речі, які потім вам аукнуться, ви зрозумієте, що віддали дитину у руки ланцюга. Ви залежите від того, що бабуся говоритиме вам про те, як ви неправильно виховуєте. Чому? Бо бабуся з дідусем, наприклад, вважають, що вони лояльніші та дозволяють дитині більше, ніж ви. І ось ви віддаєте дитину, а вона робить, що хоче, а потім її потрібно доводити до ладу.

Це свідомість, це зняття відповідальності — це той ланцюг, через який вами маніпулюють. Розгляньмо деякі приклади.

Зручний ланцюг

Якщо говорити про роботу, то це, по суті, зручний ланцюг. Але зручного ланцюга не буває. Ці залежності завжди присутні. Ланцюг перестає бути міцним і перестає бути ланцюгом, коли ви починаєте на нього звертати увагу. Відсутність уваги — це і є залежність. Де ви вже привернули свою увагу до ланцюга, ви не дозволяєте цьому ланцюгу тягнути вас. Ви можете його подовжити, вкоротити або навіть анулювати, якщо це потрібно.

Маніпуляція, коли вами маніпулюють, — це, по суті, маніпуляція з ланцюгом. Причинно-наслідкові зв’язки встановлюються непомітно і потім ви дивуєтеся: "Ой, це не дає мені свободи". Наприклад, "Я піклувався про твоїх дітей, і тепер я продовжую це робити. Я залишу тобі спадок, якщо ти будеш хорошою дівчинкою" — і так далі. Так само чоловіки намагаються накинути ланцюг на жінку, створюючи різноманітні зв’язки. Іноді відьма намагається народити дитину, щоб утримати чоловіка. Насправді жінка накидає на себе ланцюг дитиною, адже, якщо відьма вже є відьмою і хоче народити дитину, вона робить це свідомо, знаючи, на що йде. Це певне обмеження, певна маніпуляція.

Тому питання, чи дозволяємо ми маніпулювати собою, є дуже важливим. Грамотне розподілення енергії полягає у тому, щоб створити умови, де довжина ланцюга була б достатньо зручною для виконання тих дій і для доступу до того, що потрібно. Звичайно, обмеження існують. Іноді ми думаємо, що наш ланцюг довгий, але в цій довжині заплутуємося, все одно залишаючись залежними — від грошей, від держави, в якій живемо, від карантинних заходів тощо.

Але важливо, як ми ставимося до цього: без розсуду, як до чогось природного, чи звертаємо на це увагу та не дозволяємо маніпулювати собою, принаймні внутрішньо. Коли нас не тягнуть за ланцюг, ми ще можемо з цим справлятися, але коли починають тягнути, обмежувати, це забирає багато зусиль.

Наприклад, кредити — це також ланцюг, маніпуляція банком. Будь-яка маніпуляція — це не що інше, як ланцюг, прикріплений до нашого ошийника. А наш ошийник — це наше тіло. Це наше тіло вже обмежує нас і ми не можемо його омолодити. Раніше ми могли без задихання проходити багато кілометрів, а зараз нам потрібно зупинятися та відпочивати, як би ми не намагалися це приховати. І звісно, з’являється задишка. Це також обмеження.

Існують штучно накладені додаткові обмеження — це одне. Коли ми робимо це свідомо і навмисно, ми вже, в певному сенсі, вільні, адже розуміємо, в чому ми обмежені. Іноді ж ми самі встановлюємо обмеження, кажучи: "Я не можу". Це теж обмеження, це теж ланцюг. Тобто, ми самі визначили для себе довжину ланцюга: "Ось стільки я можу, а стільки я не можу".