Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

Дюпре озирнувся, байдужо глянув на дівчину, нахилив голову й привітався з Емерсоном, який стояв упритул до неї.

— Агенте Емерсоне, — мовив він і, повернувшись до них спиною, попрямував далі разом зі своїми колегами.

Амая остовпіла, спостерігаючи за тим, як він віддаляється. Їй було байдуже, що Емерсон розчув, як вона пробурмотіла:

— Клятий чванливий козел!

3. Курс вітру

Академія ФБР, Квантіко, штат Вірджинія

Світло вже згасло, коли вони дісталися аудиторії. Агент Емерсон зупинився біля дверей і, не попрощавшись з Амаєю, рушив назад тим самим коридором, яким вони прийшли. Складалося враження, буцімто в залі зчинилася буря. На екрані, встановленому в глибині приміщення, демонструвалося відео: злива й вітер зривали дахи з будинків, електричні стовпи падали на землю, над морем здіймалися хвилі і рвалися до берега. Зіщулившись, стараючись рухатися непомітно, Амая увійшла до зали й почала шукати місце, де можна було б влаштуватися якомога швидше. Відео змінилося іншим роликом, а коли той закінчився, на екрані промайнула низка світлин із зображенням стихійних лих, циклонів, тайфунів, ураганів. Декотрі з них були зняті з висоти пташиного лету, але скидалося на те, що всі ці кадри свого часу з’являлися в новинах або на шпальтах різних газет.

— Стихійні лиха, — сказала якась жінка вдалині.

Амая впізнала дещо гугнявий голос агентки Такер. Хоча й не могла бачити її, пам’ять чітко відтворила образ жінки. Такер була афроамериканкою років п’ятдесяти з надзвичайно гарним обличчям. Вона носила дуже коротку чоловічу стрижку — можливо, задля контрасту з пишними формами, що візуально занижували її зріст. Ця агентка, на відміну від Емерсона, належала до оперативної групи агента Дюпре. Вона була відповідальною за зв’язки з громадськістю, пресою, жертвами нападів і родинами загиблих. Такер мала найбільший стаж роботи у ФБР, поступаючись лише Дюпре. Три дні тому вона провела семінар, присвячений кіберзлочинності. Почувши її голос знову, Амая подумала, що Емерсон, певно, мав на увазі саме це, говорячи, що Дюпре поводиться у властивій йому специфічній манері. Було очевидно, що суперагент не мав наміру приєднатися до них. Зітхнувши, вона змусила себе приділити увагу агентці Такер, чий силует розчинявся в темряві. Та продовжувала свою промову:

— Лишаються десятки жертв, трупів із численними травмами. Існує протокол дій після проходження урагану, згідно з яким необхідно чимскоріш урятувати уцілілих і запобігти поширенню хвороб, що їх може викликати розкладання тіл. Це спонукає всіх рятувальників і слідчих виконувати свої обов’язки якомога швидше. Охоплене хаосом місце події легко збиває слідчого з пантелику, заважаючи розгледіти ознаки злочину. Понівечені трупи часто висять на деревах — частково випотрошені, вкриті подряпинами або спотворені до невпізнання; розгнівана стихія здебільшого зриває з них весь одяг. На ваших столах лежать матеріали, на основі яких треба виконати наступне завдання. Там ви знайдете всі подробиці. Я стисло викладу їх, оскільки вся інформація міститься у наданих вам документах. Цієї весни березень видався одним із найтепліших в історії, що призвело до утворення торнадо й потужних ураганів, які завдали величезної шкоди багатьом регіонам нашої країни. Один із таких ураганів вразив маленьке містечко поблизу Кілліна, штат Техас, унаслідок чого спустошилися поля й загинуло чимало худоби. Людських жертв теж було багато. Серед них опинилася і родина Мейсонів. Загинули всі: батько, мати, троє синів-підлітків і старенька бабця, що жила з ними.

На екрані промайнули світлини, зроблені до і після трагедії. Перші зображення — типова техаська ферма й усміхнена родина, що позувала на подвір’ї. Знімки стихійного лиха мали погану якість — очевидно, що фотографу бракувало досвіду. Впадала в око відсутність міток і позначок. Поранення відзнято здалеку, а ті кадри, де камера трохи наблизилася, були розпливчастими. Кілька загальних планів виглядали більш-менш нормально. Трупи лежали впритул один до одного, що підводило до припущення про те, що всі члени родини зібралися разом, коли обвалилися дах і частина стіни. Амая без особливих зусиль уявила, як вони обіймаються, намагаючись набратися сміливості й відігнати страх. А згори падають уламки, тріски, важкі меблі, якими зазвичай облаштовують ферми.

Такер провадила далі.

— Дотримуючись протоколу, жертв стихійного лиха швидко поховали. Їхня загибель попервах не викликала підозр, тож поліція невдовзі видала свідоцтво про смерть і не здійснювала розтину.

Минуло менше місяця, і холодні повітряні маси, принесені вітрами з Канади, зустрілися з потоками теплого повітря з Мексиканської затоки, сформувавши кілька ураганів типу «суперкомірка», здатних породжувати численні торнадо. Саме така суперкомірка з усією силою обрушилася на коридор Оклагоми, й один із цих торнадо зруйнував ферму родини Джонсів на околицях Бруксвіля. — На екрані знову з’явився знімок красивої ферми, цього разу зроблений з висоти пташиного лету. Його замінила інша світлина, де не було видно нічого, крім руїн і спустошення. — Тіла знайшли всередині ранчо. Загинули батько, його старенька мати, що жила з ними, дружина й троє дітей.

Усі вони були приблизно тієї ж статі й того ж віку, що й члени сім’ї Мейсонів.

Збіг був дивовижним: трупи, що лежали впритул один до одного, пил, уламки, кілька предметів меблів, які придавили небіжчиків до підлоги. Хоча Амая не знала координат розташування обох ферм, на перший погляд здавалося, що вони ідентичні. Дівчина подумки занотувала це спостереження.

Агентка Такер зробила паузу, задоволено слухаючи, як перешіптуються агенти європейської поліції. Ці зображення були чудовими. Навіть недосвідчена людина одразу розуміла, що камеру тримав професійний фотограф-криміналіст.

— Якби поліція діяла так само, як і в попередньому випадку, — провадила далі агентка Такер, — ці смерті знову видались би природними й не розглядалися би слідчими. Всі члени родини перебували у розтрощеній вітальні, тіла майже не покалічені, але на головах виявлено сліди від страшних ударів, що, вочевидь, були завдані балками, брусами й меблями, які впали на них.

Французький агент із колишньої Сюрте, який сидів поблизу Амаї, перебив її:

— Місця події дуже схожі. Ви визнаєте, що перший інцидент не викликав підозр у представників місцевого самоврядування або влади штату. Дивлячись на світлини, я припускаю, що ФБР не проводило розслідування першої трагедії. Що ж змусило вас інакше поставитися до другої справи?

Агентка Такер зачекала кілька секунд, аж доки не впевнилася, що увага всієї групи прикута до неї.

— Свідок, — тихо вимовила вона, хоча це шепотіння чітко пролунало в темних глибинах аудиторії.

Амая усміхнулася. Поза всяким сумнівом, ця жінка бездоганно володіла техніками привертання уваги й пробудження інтересу слухачів.

— Одинадцятирічний хлопчик, друг сина власників ферми, — пояснила