Читати книгу - "Новорічне пророцтво від Миколая Чудотворця, Rada Lia"

За годину стало зрозуміло, що такий пошук нічого не дасть. Вулиці були порожніми. Ніхто не лежав в снігу, на дорозі чи в будь-яких інших місцях. Місто здавалося взагалі вимерло, хоча на дворі вже було друге січня.

Катя уважно роздивлялася навколо. Відвернувшись від хлопця, вона притулилася лобом до скла й закрила очі.

— Ти чого? — злякався Назар. Він заїхав до найближчого двору й припаркував авто на стоянці. Хлопець повернувся до дівчини. — Ти ж не плачеш? Не треба. Все у твоєї подруги добре. Просто загуляла десь та й по всьому. З ким не буває.

— Вона б так ніколи не вчинила зі мною, — вже насправді схлипувала дівчина. — Це на неї не схоже. Маша знає, що я за неї хвилююся. Вона б обов'язково подзвонила.

Катя приготувалася знову заплакати, як її погляд прояснився. З-за будинку, біля якого вони припаркувалися, виглядала церква. 

— Не думаєш, що це дивно, що ми випадково опинилися біля церкви? — задумливо запитала дівчина.

— Не бачу нічого дивного, — розвів руками Назар.

— Я маю туди зайти, — впевнено проговорила Катя й вискочила з машини.

Хлопець вилетів слідом за нею. Вона швидко перетнула двір й раптом зупинилася. Справа від дівчини висів вказівник зі словами “Дивись у правильному напрямку”. Стрілка показувала на церкву. На лобі дівчини виступив піт. З майже божевільним поглядом вона повернулася до Назара, який намагався встигнути за нею.

— Це те, що він мені сказав, що я дивлюся не в тому напрямку.

— Хто казав?

— Архангел Михайло, — кинула дівчина й з неймовірною швидкістю помчала у напрямку церкви.

Усередині було майже порожньо. Лише жінка у білій хустинці продавала свічки.

— На свята люди не ходять до церкви, — пожалілася вона, — грішать удома.

Катя їй кивнула, ніби погоджуючись з тим, що грішити вдома не можна і треба регулярно ходити до церкви. Хоча по правді вона в храмі вже років десять не була. 

Дівчина повільно переходила від однієї ікони до іншої. Вона молилася за Машу, яка була її єдиною рідною людиною у цьому місті. П'ять років тому вони разом переїхали до Києва й були нерозлучними до цього моменту. На очі Каті знову навернулися сльози.

Вона підійшла до чергової ікони й завмерла. Перед нею був зображений дідусь з парку. 

— Не може бути, — прошепотіла вона й, ледь не збивши з ніг Назара, що стояв позаду неї, помчала назад до жінки у хустинці. — Підкажіть, будь ласка, що то за ікона? — вигукнула вона не своїм голосом. Жінка нахмурилася. 

— В храмі кричати не можна, — тихо зауважила вона. Однак, прослідкувавши за рукою Каті, все ж відповіла:

— Це Миколай Чудотворець. До нього зазвичай люди приходять за допомогою й з проханнями у найважчих ситуаціях. Він чудеса робить.

— Так він казав, що відповідає за чудеса на Землі, — пробурмотіла дівчина. Жінка лиш злякано на неї зиркнула. — Я також попрохаю у нього чуда для себе, — вирішила Катя й купила свічку.

Ні жінка у хустинці, ні Назар не розуміли, що відбувається. Однак наступні п'ятнадцять хвилин Катя щиро молилася перед іконою Миколая Чудотворця.

— Перший раз у своєму житті бачу дівчину, яка б другого січня йшла молитися до церкви. Сказати по правді я вражений.

— Це все Миколай Чудотворець. Він сказав, що відповідає за чудеса. А чудо мені зараз дуже потрібне.

— Він сказав? — обережно перепитав хлопець.

— Ага.

Усю дорогу вони мовчали. Катя чекала на чудо, яке чомусь не відбувалося, а Назар обдумував почуте. Дивнішої дівчини він в житті не зустрічав і ще не вирішив добре це, чи погано. Вони мовчки заїхали у двір. Коли хлопець припаркував авто, телефон Каті завібрував. Номер був не знайомий. Пара переглянулась.

— Алло, — прошепотіла дівчина.

— Катя з Новим Роком! — почулося з іншого боку слухавки. Це була Маша. — Вибач, моя люба, не могла раніше зателефонувати. Я в Іспанії, а свій телефон забула вдома. Лише зараз змогла позичити у Джеймса, щоб попередити тебе.

— Ти в Іспанії? — не повірила своїм вухам Катя. — Що ти там робиш і як ти взагалі там опинилася? Я вимагаю пояснень.

— Я поясню обов'язково, — безтурботно відповіла Маша, — але пізніше. Це ж не мій телефон. Я завтра повертаюся і все тобі розповім. Просто знай, що у мене все добре.

— Вона в Іспанії, — ошелешено повторила Катя, коли поклала слухавку.

— Ну от бачиш, а ти переживала, — посміхнувся Назар. — Найдивніші речі зазвичай мають досить прості пояснення.

Вони мовчки зайшли у під'їзд й піднялися на третій поверх. Катя йшла перша. Назар плентався позаду, задумливо оглядаючи свої кросівки. Біля дверей до квартири дівчина не витримала й озирнулася:

— Я дякую тобі за всю допомогу та підтримку. Вибач, що поводилася дивно.

Назар мовчав.

— Я не божевільна. Хоча ти напевно переконаний, що таки не сповна розуму. Тридцять першого січня ми з Машею зустріли Миколая Чудотворця у парку, — побачивши здивування на обличчі Назара, вона прицмокнула. — Я в курсі, як це звучить. Він сказав, що на Новий рік я зустріну найбільше кохання свого життя, а Маша отримає класну пропозицію по роботі. А потім у церкві я побачила його ікону й подумала, що крім нього ніхто не зможе врятувати мою подругу. 

Не чекаючи від хлопця реакції на свої зізнання, Катя повернулася до нього спиною, швидко відперла замок й зникла усередині квартири. Назар ще з хвилину стояв і дивився на двері біля яких щойно стояла дівчина. Думав.