Читати книгу - "Шанс на нове життя , Іванна Турецька"

" Невже він справді мене не кохав по справжньому, вирішив одружитися заради збереження компанії, одже гроші для нього були важливішими за мене.. – Вона не стрималася, і почала плакати.. Озеро біля якого вона знову стояла, було вкрите ледом.

Цей лід такий твердий, неначе моє серце яке не розтануло, а після всіх розчарувань стало таким самим як цей лід на озері. Не можна більше нікому вірити, у мене буде внук, або внучка і маю заради кого жити, Микола вже пройдений етап, добре що він показав своє справжнє обличчя зараз, а не пізніше коли б ми одружилися.. Поганий досвід, це теж досвід, на своїх помилках вчаться, – думала вона. Невже я справді могла повірити у його розмови про кохання, про те що він до нестями закоханий в мене, якби це було так, він би зараз не був із іншою, ось чому тоді він не відповідав на мої звінки, тепер все стало на свої місця, а я ще наївно вважала що щось із ним сталося, потрібно було одразу про це здогадатися.. Я завтра ж звільнюся із цієї роботи, не хочу лишній раз із ним пересікатись, ще знайду собі роботу.. Все в мене буде обов'язково добре".

ГЛАВА 3

Перший крок до нового життя.

Марина зайнялася пошуками роботи, а батьки Роми погодилися на те щоб він одружився з Ритою, коли дізналися що вона вже була вагітна. Марина з Ритою була цьому дуже рада, вона вже майже поставила хрест на своєму особистому житті, та в неї все могло ще вийти, ще не було пізно знайти когось іншого, та вона не хотіла шукати когось після стількох розчарувань. 

"Вирішила, буду нянчити внуків, – думала вона.

Хоч мені сорок один, та я думаю що більше я в таке не вляпаюсь, з мене досить".

Так і пройшло ще пів року, Рита взяла академ відпустку в інституті, і по народженню дитини вона планувала не одразу звісно та піти через деякий час знову на стаціонар, так як мама обіцяла що буде залишатися і допомагати їй із дитиною, для неї це було б тільки в радість. А Рита закінчила перший курс навчання в інституті, коли вже була на сьомому місяці вагітності, було літо, липень. Липа цівіла і радувала своїм ароматом всіх навкруги, хоча вони починають цвісти і раніше, цьогоріч вона забарилася трішки, і пустила свій цвіт трішки пізніше. Соловей щось наспівува на однім із дерев, з самого ранку.. А як же гарно було в тому заповіднику, що був недалеко від самого парку. Там було дуже багато різноманітних квітів, насаджених при вході до нього, які так і манили своїм чудовим солодким запахом відвідувачів.

На кінець вересня були заплановані пологи, а з Ромою вони розписалися ще на другому місяці вагітності. 

Якось прогулюючись своїм улюбленим парком Марина побачила чоловіка із собакою, і собака раптово увірвалася у нього з рук, поводок вихопивмя у нього із рук і собака побігла в напрямку туди де якраз і стояла Марина, бачачи цю ситуацію, вона швидко вхопила на ходу поводок не даючи тим самим собаці пробігти далі. Це була німецька вівчарка, ясна річ вона була в наморднику.. Що і додало сміливості Марині її схопити.. Підійшов ближче у неї із тим чоловіком зав'язалася розмова:

– Дуже вам вдячний, що ви мені допомогли , якби не ви, прийшлось би мені ще довго бігати і шукати за нею. Вона виривається іноді мені із рук, так як хоче побігати, вона ще зовсім молода, я нещодавно забрав її із притулку для тварин. Скажіть чим я можу вам за це віддячити? Може вип'ємо кави? Там на розі вулиці є кафе!

– Немає за що, я завжди рада допомогти, добре що вона була в наморднику, а то я б була не така смілива.. Так ми можемо піти, а чому б і ні!

І вони пішли в кафе, дорогою в кафе собака вже встигла обнюхати нову для неї особу. Адже собаки добре розбираються в людях, до того ж вони щирі і вірні своєму господареві.

Сівши в кафе за вільний столик він промовив до Марини:

– Ну і як же звати мою рятівницю?

– Марина! – трохи зніяковіло промовила вона.

– Мене звати Артем, приємно познайомитись Марино! То розкажіть щось про себе, у вас є чоловік, діти?

– Чоловіка в мене немає, є двоє дорослих дітей.

Та й ви розкажіть чи є у вас сім'я, і чим займаєтесь? 

– Сім'ї у мене немає, дружина давно померла, є дочка якій дев'ятнадцять! Скоро заміж іти, як то кажуть, вона у мене видна красуня..

– Співчуваю, у мене мій колишній чоловік теж нещодавно помер!

– Зрозуміло, а що з ним сталося, захворів чи що?

– Ні в аварію потрапив, сів п'яний за кермо як повідомив слідчий, і не справився з керуванням.

– Зрозуміло! А чому колишній, ви з ним давно були розлучені?

– Ні, якраз нещодавно получились, банальна зрада, службовий роман 

– Шкода що він не цінував вас, ви така гарна жінка, дасте мені свій номер?

– Так записуйте.. 

Він записав її номер, випивши кави він запросив її на прогулянку..

– А ходімо в парк, там є гарне озеро, я люблю годувати там качок.– Промовив Артем.

– Ви знаєте, це моє улюблене місце. Добре що вони прилітають кожного року на своє місце, я б вже навіть сумувала без них.. Ходімо!

Хоч і Артем сподобався Марині, та після зради двох рідних як їй здавалося людей, вона вже була обережною в стосунках, і вкрай рідко відкривала комусь своє серце, а точніше навіть нікому.. Подруг у неї давно вже не було, всю свою увагу вона приділяла сім'ї,і тільки тепер вона відчула що пора пожити і для себе, і її не лякало й те що потрібно буде багато часу проводити із внуком. Вже було відомо що у Рити буде хлопчик. І аж тепер вона змогла собі дозволити сходити у салон краси, у неї були свої заощадження, і здавалося їй втрачати уже нічого, пора починати нове життя, в житті все можливо. І вона нарешті змогла відчути знову радість від того що вона таки комусь ще подобається..

Артем був видним чоловіком, гарна постава, займався спортом, Марина це імпонувало, і вога бачила в цьому свої переваги:

" Чому б мені і не почати із ним зустрічатися, до того ж здається я йому сподобалася, нарешті в моєму житті щось почало налагоджуватися, для такого чоловіка хочеться і наряджатися, а який він стрункий, зовсім не виглядає на сорокарічного, красивий, я вже ставила на собі хрест, але не варто втрачати ще один шанс на щасливе майбутнє, а раптом це і є мій щасливий квиток.. Я неймовірно щаслива що ми із ним зустрілися, тепер вже мені точно не прийдеться проживати свої роки в самотності.."