Читати книгу - "Небезпека у лісі! {оушен}, Страгозорый"

     Що було ще більш дивним, так це те, що ці істоти для того, щоб поспати, заривалися кудись під землю. Лапами агресивно розкидували землю, якщо не знаходили «минулі» дірки, й лізли туди, щоб поспати. Дивні вони якісь. Цікаво буде дізнатися їх здібності.

    Трохи полазивши по цьому біому, я вирішив, що залишусь ночувати тут. Летіти - а тим паче йти, - назад якщо чесно вже майне не було сил, тому злетівши на одне з самих високих дерев, які тут були, і деякийсь час дивився на небо, інколи позираючи на дивних істот, які інколи могли вилазити з землі, щоб принюхатися до повітря, а потім знову зануритися кудись униз.

     Начебто, поки що ці істоти не здаються агресивними навіть не дивлячись на те, що багато хто з тих точно вже бачив мене, пролітаючого над цим біомом. Що ж, добре, фіг з ним. Головне, що не нападають, а значить і каркати не треба.

     Що ж, усе не так вже й погано, як я гадав. Люди начебто почали потихеньку освоюватися на новому місці, та і я сам вже потихеньку почав звикати до нових змін.