Читати книгу - "Контракт із дияволом , Лоран Доріан"

Макс вийшов із будівлі суду. Сонце повільно котилося до заходу, кидаючи довгі тіні на тротуар. Він сів на свій мотоцикл, завів двигун і поїхав до поліцейського відділку — туди, де позавчора його допитували. Хотів ще раз побачити ту дівчину.

Відділок був майже порожній. Макс зачекав, дивлячись крізь вікно на вулицю. І ось, через хвилину, вона з’явилась — та сама поліцейська. Вона помітила його, швидко збиралась піти, але він голосно покликав:

— Почекай!

Вона зупинилась і озирнулась.

— Ти… я не думала, що ти тут ще будеш.
— Хотів подякувати, — сказав Макс із легкою усмішкою. — І, можливо, запропонувати… просто поговорити. На каву, наприклад?

Вона поглянула на нього, трохи збентежена.

— Я — Емілі.
— Макс.

Вони пішли до невеликого кафе неподалік. За чашкою кави вона розпитувала про татуювання, які покривали його руки і шию, наче мапа його життя.

— У кожного з них — своя історія, — сказав він.
— І ти виграв справу, — посміхнулась вона. — Це багато про що говорить. Ти — не той, ким здаєшся.

Макс відчув, що ця зустріч — початок чогось справжнього.