Читати книгу - "Ангел Золоте Волосся, Зірка Захаровна Мензатюк"

Мама повільно опустила руки.

- Якого ангела, Галю: - тихо, майже пошепки спитала вона.

- Ангела Золоте Волосся. Так він назвався. Він сидів на підвіконні в моїй кімнаті, коли я вернулася зі школи. І я думаю, що раз він у нас з’явився, наше лихо минеться, бо він допоможе.

- Галю, про що ти говориш? У тебе часом не гарячка?: - мама доторкнулася губами до Галиного чола.

- Але ж я його справді бачила!

- Нормальні люди не бачать ангелів!

- Він був білявий, з волоссям до пліч... Схожий на вродливого юнака.

- О, Господи! Мало нам біди зі Степанчиком! Невже ще й тебе водити по лікарях? - голосно схлипнула мама. - Галю, признайся, ти все це вигадала? Хотіла мене розрадити, так? - допитувалася вона, не зводячи з дівчинки стривожених, переляканих очей.

Галя розгублено замовкла.

- Ти в школі про ангела нікому не розказувала? Ні? Хоч це добре... Може, ангел тобі привидівся? Або щось таке приснилося? Доню, скажи, хай я знаю, що з тобою все в порядку! Приснилося, правда ж?

Більше Галя не могла опиратися. Вона ствердно кивнула й низько-низько опустила голову.

- Вчора я повертала в Михайлівський Золотоверхий, - ледве чутно зізналася вона.

- А-а-а, значить, надивилася, - полегшено зітхнула мама й додала: - Від твоїх вигадок можна розрив серця дістати.

Вона вийняла з шафи валер’янку й накапала собі подвійну дозу.

Картопля безнадійно підгоріла, наповнивши кухню густим їдким димом. Обід було зіпсовано, і вечерю теж. Бо коли з роботи вернувся тато, мама довго щось розказувала йому притишеним голосом, після чого вечеря перетворилася на нудну виховну лекцію. Батьки по черзі розказували Галі, що треба бути чесною, треба бути уважною до інших, треба розуміти, до чого можуть призвести необдумані фантазії, - маму вони ледь не довели до серцевого нападу, і так далі. Галя мовчки слухала, міркуючи, який у неї невдалий день. Якби не дві дванадцятки, в ньому не було б нічогісінько хорошого. А батьки їх навіть не побачили, бо ж не спитали, як у Галі справи.

Від згадки про шкільний успіх Галя нишком усміхнулася, і на душі їй потепліло.

6. КАТЕРИНА ПЕТРІВНА

Галя міркувала про своє. Про Ангела Золоте

Волосся.

Не варто було говорити про нього мамі. Тепер Галя мудріша, - більше жодній живій душі вона не обмовиться про ангела. Він буде її таємницею, яку вона не розкриє ні Олі, ні Ісанці, - нікому з однокласників, а то ще вони подумають, що в неї галюни, і здіймуть її на сміх. Еге ж, у Галі - галюни. Пощастило їй з іменем, що й казати.

Але все-таки - чому з’являвся ангел? Щоб вчинити невеличке диво для неї, звичайної дівчинки і цілком посередньої школярки? Вчора Галя переглянула дитячу Біблію. Небесні посланці здебільшого мали значно важливіші завдання: зупинити Авраама, щоб не приносив у жертву власного сина; забрати праведного Лота з приреченого на загибель Содому; благовістити Діві Марії про народження Ісуса Христа. Дрібними справами вони не переймалися. Або, може, не переймалися автори Біблії і писали тільки про важливе.

Дівчинка примружила очі (Катерина Петрівна хай хоч лусне від злості, що Галя не дивиться на дошку). Уявила свого ангела в сяйві призахідного сонця. Його кучері, що світилися навколо чола, наче німб на іконі, його задумливий, ласкавий погляд. Галі було гарно розмовляти з ним. На душі стало погідно, ясно, ніби вона витала в небі. Так казав хлопчина з минулого, Алимпій: “Ніби витаю в небі”. Цікаво, що з ним трапилося далі? Може, про нього десь написано в книжках, але Галя не сміла ні в кого спитати. Інакше довелося б розповісти про ангела, а цього вона нізащо собі не дозволить.

Продзвенів дзвоник - нарешті! Галя похапцем згребла з парти свої речі в рюкзачок і вже намірилася шмигнути в коридор, як її перепинив голос Катерини Петрівни:

- Галинко Супрун, будь ласка, залишся в класі.

Отже, й цього разу не пронесло.

Ісанка хихикнула, переморгнулася з Олею, киваючи на Галю. Їм з неї смішно. Що ж, нехай потішаються. З гіркою душею дівчинка вийняла з рюкзачка щоденник. Зараз Катерина Петрівна вліпить їй чергове зауваження. “Була неуважною!” “Не слухала пояснення вчителя!” Чи ще щось у такому ж дусі.

Клас порожнів, тільки Ісанка з Олею навмисно збиралися якомога повільніше. Явно хотіли послухати, як учителька шпетитиме Галю.

Катерина Петрівна щось записувала в класному журналі. Нарешті відірвалася від писання.

- Олю, Ісанко, хіба я казала вам залишитися? До побачення!

Двом подружкам довелося виместися з класу. Галя підійшла до вчительського стола, мнучи в руках свій злощасний щоденник. Катерина Петрівна закрила журнал. 3-за скелець окулярів на дівчинку глянули обведені сіточкою зморщок, втомлені несердиті очі.

- Що в тебе з пальчиком?

Галя зиркнула на брудний бинт на руці.

- Врізалася.

- Коли чистила яблука на млинці?

Дівчинка здивовано підвела русяву голівку: звідки вчителька знає?

- Я дзвонила на роботу до твого тата, похвалила тебе за чудову відповідь на уроці. Він розповів, як ти хазяйнуєш без мами.

Катерина Петрівна говорила м’яко й лагідно, ніби й не її голос щойно лящав на весь клас. Злегка дорікнула Галі, що та нічого не розповіла про свої домашні негаразди. Тому вчителька не підозрювала, що Галі, відверто кажучи, не до уроків. І все ж Галя мусить триматися. Батьків не потішить, якщо їхня хороша, розумна доня закінчить навчальний рік абияк, проваливши підсумкову атестацію. Хай вона постарається. Збереться з силами. Братика неодмінно вилікують. Врешті-решт, світ не без добрих людей. А Галі треба дбати про своє - про навчання. Катерина Петрівна охоче допоможе їй, пояснить, що незрозуміло. Хай Галя звертається, коли потрібно.

Дівчинка слухала, втупивши погляд у круглі головки цвяхів на підлозі. Їй було б легше, якби Катерина Петрівна сварила її. Від лайки Галя наїжачувалася, згорталась у такий собі колючий клубочок, на голках якого застрягали докори й нарікання, не пробиваючись глибше.