Читати книгу - "Диво"

385
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Диво" автора Даніела Стіл. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 44
Перейти на сторінку:
три дні. Він саме був у Бангкоку, укладав якусь угоду, коли до нього долетіла та звістка, а назад відлетів він зранку після похорону, залишивши одинадцятирічну Алекс разом з її мамою лити сльози й сумувати наодинці з тяжким лихом.

Тоді він від’їхав на місяць, зібравшись вирішити водночас величезну купу справ, про що писали передові шпальти у «Уолл-стрит джорнал», потім повернувся зовсім ненадовго, щоб знову відбути на два місяці до Гонконгу, Лондона, Парижа, Пекіна, Берліна, Мілана, Нью-Йорка й Вашингтона. Коли Алекс стала дорослою, то розповідала, що не пам’ятає, коли бачила свого батька, а коли говорила з ним — поготів. Коли він бував удома, то був надто заклопотаний, утомлений або кудись запізнювався, або потерпав від безсоння, щоб іще приділяти увагу дружині й дочці.

А наостанок він обдурив її з хворобою матері, не давши їй попрощатись із нею. Квінн чув усе це багато разів і до похорону, і після нього й ніколи не забуде цих слів. І вже не змінити ні слів, сказаних нею, ні того чорного портрета батька, який вона собі намалювала. І найгірше було те, що, слухаючи її, Квінн не міг нічого заперечити. Чоловік, якого вона змальовувала, справді був ним до того, як він пішов на пенсію. І хоча відтоді він таки змінився у кращий бік, Алекс не бажала визнати цього.

Квінн намагався всіляко догоджати Джейн на знак вибачення за ті роки, коли він був завантажений і його не було поряд. Тож, коли вийшов на пенсію, він протягом півтора року робив це, як йому здавалось, не в найгірший спосіб. Але йому ніяк не щастило бодай якось догодити Алекс. До речі, варто відзначити, що дочка одружилася з чоловіком, який завжди був удома, хіба що ходив на роботу. Вона одружилась із швейцарським банкіром одразу після коледжу. Вони разом учились у Єлі й одружились тринадцять років тому. Мали двох синів, мешкали в Женеві, і Квінн одразу сказав Джейн, що Алекс командує Хорстом, змушуючи його виконувати всі свої забаганки. Вони завжди були разом і виглядали цілком щасливим, урівноваженим, спокійним подружжям, проте їхні стосунки ніби не мали вогню і були дещо безкрилими. Квінн вважав, що його зять — украй нудний чоловік. Алекс, певне, дуже боялась опинитись у такій же ситуації, як її мати. І тому вийшла заміж за слабкого слухняного чоловіка, який якомога менше був би схожий на її батька. Хорст дуже рідко, практично ніколи не їздив у відрядження, працюючи в банку, який заснував його дід. Це був відповідальний молодий чоловік, який любив дружину й синів і не мав великих амбіцій. Коли Алекс виходила заміж, вона знала, що нею ніколи не пожертвують заради кар’єри, самовдосконалення чи згубних пристрастей. Як відзначив спостережливий Квінн, ніщо з вищезгаданого не було притаманне Хореєві. Він просто собі жив, чого й хотіла Алекс. Їхнім синам було шість та дев’ять років, то було двоє гарних білявих синьооких малюків, та Квінн ледве знав їх. Джейн нерідко їздила до них у Женеву, і Алекс раз на рік приїздила з ними до Сан-Франциско до матері в гості, але Квінн рідко бував удома під час їхніх візитів, бо зазвичай перебував у якійсь іншій частині світу, як і коли Джейн літала до Женеви. Як правило, Джейн вибирала для поїздки до дочки той час, коли Квінна не було вдома. Озираючись зараз на ті роки, він легко міг зрозуміти, чому Алекс так гнівається на нього. І вона не бажала дати батькові бодай найменшого шансу компенсувати його провину, спокутувати його гріхи — як реальні, так і уявні. Як вважала Алекс, вона втратила не одного зі своїх батьків, а обох. Батько помер для неї за багато років до того, як вона втратила матір. І травма від втрати брата в одинадцятирічному віці залишалась для неї кривавою раною. Це змушувало її виявляти занадто велику опіку до дітей, незважаючи на те що їхній батько давав їм трохи більше свободи. Алекс була переконана, ніби вона все знає краще. А через нещасний випадок із братом вона найбільше ненавиділа вітрильники.

Джейн також ніколи не любила їх, але Квінн гадав, що вона пораділа б за нього, коли б довідалась, що він будує нову яхту. Джейн завжди хотіла, щоб йому було добре, щоб здійснювались його мрії, щоб збувалось усе, чого прагнув. Алекс було байдуже, чого він хотів. І самотній Квінн став людиною без родини, без приязні, без минулого. Саме таким і виглядав він зовні, коли виходив із таксі на вулиці Вальєхо в тупику, так густо засадженому деревами, що не було й видно будинку, де вони з Джейн прожили все подружнє життя і де виросла Алекс. Коли Квінн розбагатів, то хотів купити більший будинок, але Джейн завжди повторювала, що любить цей. І Квіннові було досить, аби Джейн була вдома, коли він повертався.

Тепер, повернувши ключа в замку дверей великої v ку, побудованого в англійському стилі без певного проекту, він злякався його мовчання.

Коли він увійшов у передпокій і поставив свої валізи, то почув цокання годинника в вітальні. Той звук ніби поранив його ножем, і він відчув сильне серцебиття. Ніколи ще він не почувався таким самотнім і спустошеним. Ніде не було квітів, фіранки були опущені, віконниці зачинені, а темна панельна обшивка у вітальні, яка завжди блищала, відбиваючи світло, робила кімнату схожою на домовину. І він машинально підійшов до вікна. Відсунув фіранки, розчинив віконниці і завмер, дивлячись у сад. Дерева й кущі все ще зеленіли, але квіти пожовкли. Надворі стояв похмурий листопадовий день.

Коли літак сідав, до міста прийшов туман, і зараз він клубочився над містом. Небо було таке само сіре, як і в нього на душі сіріло, він підхопив валізи й пішов нагору. А коли увійшов до їхньої спальні, в нього перехопило подих. Вона померла на цьому ліжку в його обіймах п’ять місяців тому, і він ніби відчув фізичний біль, коли глянув на те ліжко, а потім побачив її посмішку на фотографії на стіні. Він сів на край ліжка, і сльози покотилися по його щоках. Квінн знав, що, повертаючись додому, робить помилку, але більше ніхто не зміг би перебрати її речі, та, власне, і його також, якщо він навесні продаватиме цей будинок. А також він знав, що в будинку треба дещо відремонтувати. Усе перебувало в порядку й добре працювало, але тридцять сім років — це ціла вічність. Він відчував, що речі має перебрати

1 ... 6 7 8 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диво», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Диво"