Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Привид безрукого ката 📚 - Українською

Читати книгу - "Привид безрукого ката"

274
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Привид безрукого ката" автора Андрій Процайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 94
Перейти на сторінку:

— Правильно? — запитав Лев.

— Правильно, — відповів рудий. — Записано у книзі відвідувачів.

— Так от, я зробив собі там же декілька ксерокопій і вийшов. По дорозі зайшов у магазин, купив батон, майонез, молочну ковбасу і...

— Голландський сир, — нагадав слідчий.

— Дійсно, голландський сир, «Російський». І пішов додому. Повечеряв, сів за стіл, увімкнув комп'ютера... — Лев спантеличено дивився на слідчого.

— І все? — запитав рудий.

— І все, — відповів Лев. — Аж до пробудження тут. Чортівня якась!

— Не згадуйте лихого, — порадив слідчий. — Все вами розказане — повністю збігається. До деталей. Далі коротко, й так заговорилися. Ваша квартира була замкнена зсередини. Слідів перебування когось іншого не виявлено. Вікно відчинене. Ви вистрибнули з вікна. Постає питання: чому?

— Н-не знаю. Я ніколи не думав про самогубство. Ніколи. Тим паче, останнім часом я почувався дуже добре, майже щасливим. Мене цілком полонило дослідження. З головою.

Слідчий змовчав на репліку Безрукого. Хоча деякі сумніви, пов'язані якраз із головою, у нього все-таки з'явилися.

— Ви впали на дах автомобіля. Таксі якраз розкрутило на засніженій дорозі, і воно врізалося в стіну. Тут ще зверху на додачу ви. Водій не може прийти до тями, каже, аварію спровокувала пасажирка, що вдарила його у голову. Але це вже інша історія. Наша добігла на сьогодні кінця. Якого не видно... Тут залишається один варіант...

— На мене найшло, і я викинувся з вікна, — не вперше за нинішню тривалу розмову вгадав думку слідчого Лев.

— Отже, якщо ви, Леве Львовичу, не заперечуватимете, я все це гарно оформлю, і ви підпишете...

— Не заперечуватиму. А ви все ж таки завершили роботу.

— Отож. Хоча й не сподівався. Завдяки вам.

Слідчий знову почав перетворюватися у чорно-білого, сухо побажав Безрукому щасливого Нового року і вже у дверях палати, наче собі щойно згадав, мовив:

— І ще: вам обов'язково доведеться пройти психіатричну перевірку. Такий закон.

Знесилений Лев Львович знав напевне, що рудий слідчий довго думав, як би це делікатно повідомити йому, що він — псих...

До палати забіг лікар і побажав у новому році зустріти поменше таких екземплярів, як слідчий.

Борис теж не забарився поділитись своїми вундеркіндськими спостереженнями:

— Я ще такого чудернацького слідака не бачив. Бо він не тупий, сто процентів. Я підозрюю, що якимось чином ви його зробили таким. Може, ви гіпнотизер?..

— Скажи ще, що я — відьмак, і наша свята інквізиція спалить мене ще в цьому році, — усміхнувся Лев Львович і обернувся до стіни — розмова зі слідчим додала більше запитань, аніж відповідей.

4

Новий рік спросоння заглянув у лікарняну кімнату. Дихав важко, через раз, пережовуючи нічні жахіття, що влаштували начебто цивілізовані й адекватні люди. Якби Новий рік вмів говорити, він попросив би аспірину — голова розколювалась. «Жах! — подумав Новий рік. — І вони ще гадають, що вони думають...»

Лев розплющив очі. Біля нього сидів утомлений Борис.

— Ура! Нарешті! — зрадів юнак. — З Новим роком! З Новим щастям! — вигукнув урочисто і подарував Левові кулькову ручку з логотипом «EURO-2012» та написом «Ласкаво просимо у місто Лева!»

Лев розчулився. Не сподівався такої уваги від чужого хлопця. Зрештою, всі люди від самого народження для нього були чужими.

— Я вас не хотів будити. Тому чекав, щоб привітати, — пояснював Борис, поправляючи окуляри. Видно, в його сім'ї були прийняті взаємні привітання на всілякі урочистості.

— Дякую. Дуже гарна ручка, — похвалив Лев.

— Я такі маю ще для батьків. Їх мало. І вони дорогі. Ручна робота. Мені три подарувала делегація Франції під час чемпіонату Європи з футболу.

— Ого! — мовив Безрукий захоплено. Мусив хоч чимось віддячити хлопцеві.

— Так, я підзаробляв трохи перекладачем.

— Ти володієш французькою?

— Вільно, — сказало юне диво природи. — Й англійською, іспанською, німецькою, японською. Не кажучи вже про російську.

— А де батьки? — раптом запитав Лев. — Чому ти тоді тут, сам... зі мною?..

— На конференції в Мюнхені. Були. Нині приїдуть і мене заберуть, — мовив сумно. — А мені цікаво з вами...

Лев пропустив повз вуха хлопцеві компліменти.

— Ясно. А де ти зламав руку? — запитав, щоб не мовчати. Люди, коли комусь щось винні, лізуть у душу, задають дурні запитання. Це один з культурних методів віддяки.

— Вдома. Пересував шафу, — сказав високий, худий, з м'язами, як у горобця під коліном, «ботанік».

— Та де тобі шафи пересовувати! — здивувався Безрукий. — Та тобі можна хіба книжки пересувати!

— Шафа була з книжками, — поправив Борис.

— Тоді можна,

1 ... 6 7 8 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Привид безрукого ката», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Привид безрукого ката"