Читати книгу - "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника" автора Богдан Йосипович Чалий. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
в нього чотирьох зубів. Ой, скільки в лісі реготу було, Усе живе від сміху полягло! Барвінок наш ходив на голові, А коник аж качався по траві… Ось Барвінок їде лісом Та поміж кущами. «Треба, — думає, — послати Друзям телеграми».
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
Є у лісі справжня пошта В дереві дуплистім. Служить Дятел працьовитий Там телеграфістом. Хоч у нього рук немає — Робить, мов сторукий. Попросив його Барвінок: — Телеграми стукай. Перша — Півневі депеша На Сідало П’яте: «Злому Лисові дав перцю. Перемога, брате!»
А вже друга телеграма На город до Гната: «Жив, здоров… Як повернуся Розповім багато». Розказать хотів докладно, Як він бився з Лисом, Як обвів його круг пальця На шляху під лісом. Та подумав-передумав… Ні, це не годиться! Козакові вихвалятись — Це така дурниця! Біля пошти, в купі листя Спав кабан Захрюка. Він прокинувся і слуха: Що там Дятел стука? Вибиває телеграму На город до Гната? Де город цей? Що на ньому? Інтересно взнати! Цей Захрюка-кабанюка Мав погану моду: Не минав ніде й ніколи Жодного городу. На грядки вночі залізе, Як почне там рити. Все сплюндрує, поламає — Страшно й говорити!
Вже по ньому і стріляли, Вже й камінням били, — Він настирливо в городи Суне своє рило. З ями виткнувся Захрюка, Весь у прілім листі, Та як рохне на Барвінка: — Ану, стій на місці! Де город? Якого Гната? Покажи дорогу. — І намірився Барвінка Ухопить за ногу. Як ножі, вперед направив Ікла свої грізно. Ех, загаявся Барвінок — Утікати пізно. Він говорить кабанові: — Покажу, зажди ти! — І подумав: «Треба якось Його обдурити». — Що ж, Захрюко-кабанюко, Каже він ласкаво, — Ти в городі погуляти Маєш повне право.
Рохнув весело Захрюка І заграв очима: — Зрозумів ти мій характер, Значить — молодчина! Їде спереду Барвінок… Ох, яка ж це мука! — Та не здумай утікати! Рохкає Захрюка. — Ну, кому ж, — Барвінок каже, Умирать охота? —
А Дзвінку на вухо шепче: — Мчися до болота! Коник Дзвоник розігнався — Скочив на купину. А Захрюка провалився Просто в трясовину. Залило болотом очі, Захлинувся злюка. — Ах ти ж підлий, ах ти ж хитрий! Завищав Захрюка. Коник Дзвоник по лозинах, По стеблинах скаче. А Захрюка лізе ззаду Та від злості плаче. Коник вискочив у поле, Креше копитами. А за ним летить Захрюка, Ляскає зубами. Ось шосе уже минули,
Ось і залізниця. Із-за гори кам’яної Пасажирський мчиться.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
Є у лісі справжня пошта В дереві дуплистім. Служить Дятел працьовитий Там телеграфістом. Хоч у нього рук немає — Робить, мов сторукий. Попросив його Барвінок: — Телеграми стукай. Перша — Півневі депеша На Сідало П’яте: «Злому Лисові дав перцю. Перемога, брате!»
А вже друга телеграма На город до Гната: «Жив, здоров… Як повернуся Розповім багато». Розказать хотів докладно, Як він бився з Лисом, Як обвів його круг пальця На шляху під лісом. Та подумав-передумав… Ні, це не годиться! Козакові вихвалятись — Це така дурниця! Біля пошти, в купі листя Спав кабан Захрюка. Він прокинувся і слуха: Що там Дятел стука? Вибиває телеграму На город до Гната? Де город цей? Що на ньому? Інтересно взнати! Цей Захрюка-кабанюка Мав погану моду: Не минав ніде й ніколи Жодного городу. На грядки вночі залізе, Як почне там рити. Все сплюндрує, поламає — Страшно й говорити!
Вже по ньому і стріляли, Вже й камінням били, — Він настирливо в городи Суне своє рило. З ями виткнувся Захрюка, Весь у прілім листі, Та як рохне на Барвінка: — Ану, стій на місці! Де город? Якого Гната? Покажи дорогу. — І намірився Барвінка Ухопить за ногу. Як ножі, вперед направив Ікла свої грізно. Ех, загаявся Барвінок — Утікати пізно. Він говорить кабанові: — Покажу, зажди ти! — І подумав: «Треба якось Його обдурити». — Що ж, Захрюко-кабанюко, Каже він ласкаво, — Ти в городі погуляти Маєш повне право.
Рохнув весело Захрюка І заграв очима: — Зрозумів ти мій характер, Значить — молодчина! Їде спереду Барвінок… Ох, яка ж це мука! — Та не здумай утікати! Рохкає Захрюка. — Ну, кому ж, — Барвінок каже, Умирать охота? —
А Дзвінку на вухо шепче: — Мчися до болота! Коник Дзвоник розігнався — Скочив на купину. А Захрюка провалився Просто в трясовину. Залило болотом очі, Захлинувся злюка. — Ах ти ж підлий, ах ти ж хитрий! Завищав Захрюка. Коник Дзвоник по лозинах, По стеблинах скаче. А Захрюка лізе ззаду Та від злості плаче. Коник вискочив у поле, Креше копитами. А за ним летить Захрюка, Ляскає зубами. Ось шосе уже минули,
Ось і залізниця. Із-за гори кам’яної Пасажирський мчиться.
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Про відважного Барвінка та коника Дзвоника» жанру - 💙 Дитячі книги:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Про відважного Барвінка та коника Дзвоника"