Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- А тепер ти! - поманив він до себе старосту. Той до нього навіть не пішов, а поповз.

- Я не маю наміру тебе бити, йолопе. Підведись! Ти знаєш хто я?

- Так ваше панство, Ви син намісника східної цитаделі Дун, —улесливо промимрив староста у нестямі від щастя, що йому вдалося уникнути каліцтв.

- Так ось. Якщо щось трапиться з Джинджер — я буду особисто виймати з тебе кісточку за кісточкою, доки не зберемо окрему купу кісток і купу м'яса. Не подивлюся, що ти напівкровка, і що в твоїх жилах теж тече драконяча кров. Ти берегтимеш її для мене, як власну дочку. Навчіть її стріляти з лука, скакати на коні, захищати своє життя і розбиратися в усіх премудростях життя цитаделі. Тобі зрозуміло, бовдуре?

Староста слухняно затряс головою, готовий погодитися з чим завгодно.

- Що стосується тебе, Джин-забіяко, —Атаван звернув свій погляд на дівчину, даючи старості зітхнути з полегшенням і відповзти вбік.

Юнак знову схопив її за підборіддя, наближаючись. - Скажу коротко — зробиш щось із собою — повернуся і вб'ю всіх, хто тобі дорогий  на додачу із тобою. Якщо дозволиш до себе доторкнутися будь-кому іншому — розправа буде ще страшнішою.

- Мені не потрібні наглядачі і наставники, —благала Джин, розуміючи, що їй загрожує. - Я хочу жити як раніше, я маю неповних чотири роки свободи. Прошу, владико, не відбирай зараз у мене моє життя!

- Ні-і-і-і, —подражнив її Атаван. —Все буде, як я сказав. Ти вже належиш мені! А у твоє повноліття я заберу тебе з собою в цитадель. Тоді в річці я дещо втратив, але і дещо знайшов. До зустрічі, забаво! — в очах дракона застигла така незаперечна рішучість, що відразу ставало зрозуміло — сперечатися чи вимолювати марно.

Їй лишалося лише сподіватися, що за ці роки владика забуде про її існування. Або він поляже в драконівських сутичках, чи його занесе в інші землі, або трапиться щось непередбачуване, що звільнить її від подібного заступництва.

... Принаймні, коли пролетіло два з половиною роки, і Атаван так жодного разу не з'явився їй на очі, Джин почала вірити, що її надії виправдалися.