Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
***
– Де вона?! – ревів диким звірем Чейз, вдираючись не до свого будинку.
Анна злякано відскочила від дверей, які щойно відчинила надто розлюченому чоловікові.
– Чейз??? Що ти тут робиш? Звідки знаєш, де я живу? Стоп! Хто «вона»? Про кого це ти?
– Не прикидайся і не намагайся мене обдурити! – Чейз глянув таким важким поглядом, що Анна дійсно злякалась. – Де Кейт? Ти її в себе ховаєш? – І не чекаючи на відповідь кинувся її шукати. – Кейт! Кейт! Досить від ховатися! Виходь негайно! Кейт!
Анна зойкнула від переляку і буквально повисла на ньому ззаду, з усіх сил намагаючи відтягнути його назад до вхідних дверей:
– Стій! Кейт тут нема. Чому ти її шукаєш у мене? Можеш нормально пояснити, що трапилося? Ви посварилися? – тендітній блондинці майже вже вдалося розвернути його до себе обличчям, коли за його спиною несподівано відчинилися двері до спальні.
– Друже, що ти тут виєш, наче скажений слон? – почув Чейз знайомий голос.
В дверях стояв Ділан, який судячи з розкуйовдженого вигляду, одягався похапцем.
– Ділан? Ти тут що робиш? – Чейз від несподіванки застиг на місці. Але швидко прийшов до тями. – Втім, зараз це не має значення. Ти випадково не знаєш, де Кейт?
– Пфф… Приїхали. Так, а-ну присядь. І все поясни нормально. – Ділан практично примусив Чейза присісти на диван. – Янголе, у тебе є випити щось міцніше? – звернувся він до все ще переляканої дівчини. – Віскарь, джин, горілка? Анна! Прийди до тями, будь ласка!
Анна здригнулася і перевела розгублений погляд на Ділана.
– Вибач, люба, вибач. – Ділан заспокійливо погладив її по руці. – Так у тебе є щось міцне? Потрібно вгамувати цього буйного «звіра», поки він не розніс на друзки твою всю квартиру.
Чейз хмикнув, важко зітхнув і якось поник плечима:
– Я й розніс. Свій дім я вже розгромив коли виявив, що Кейт зникла. Вона мала рацію. Я псих. Мені треба лікуватись.
– Кейт не могла таке сказати про тебе. Вона надто тебе... Ти їй надто подобаєшся. Дуже сильно. – пробурмотіла Анна, простягаючи Чейзу склянку з віскі.
Він сильно стиснув її в пальцях. Здавалося, що ще трохи й товсте скло лусне під цим натиском.
– Угу… Так подобаюсь, що вона знову втекла від мене?
Анна перелякано зойкнула:
– Знову? Втекла? Коли це вона збігала від тебе? І що означає знову? Чейз, де Кейт?
– Хотів би я знати… – гірко посміхнувся він, втупивши розфокусований погляд кудись в підлогу.
Анна різко зблідла. Розгублено дивилася то на Чейза, то на Ділана. Той зрозумів, що ще трохи і вона зірветься в істерику:
– Так, янголе. Спокійно. – він підсів до Анни і перетягнув її до себе на коліна. – Друже, поясни все нормально. Я зрозумів, що тобі потрібна допомога. Але не розумію, що сталося і що потрібно робити.
Чейз смурнів ще більше буквально на очах. Не ворушився і здавалося, що навіть не дихає. Мовчав дивлячись на підлогу. Прокинувся тільки тоді, коли Ділан сильно стиснув його плече:
– Друже, не мовчи. Що трапилося?
– Кейт кудись втекла. – пробубнив Чейз собі під ніс. – Я повернувся з конференції. А її ніде нема. Ні її, ні речей. Вона поїхала. Невідомо куди. І моя дитина разом із нею. Тільки якусь безглузду записку залишила.
Ділан пожвавішав:
– Записка? Де вона? Що в ній?
– Та нічого особливого! – гаркнув у відповідь Чейз. – Якась маячня про те, що ми різні, у нас різні цілі в житті, що вона не хоче обтяжувати мене собою і заважати мені жити, як я хочу. Але спілкування із дитиною вона мене не позбавлятиме.
Після цих слів терпець урвався вже у Анни.
– Слухай, Чейз. Ти наче щось не договорюєш. Кейт, звісно, дуже емоційна і різка в прийнятті рішень. Але вона просто так не поїхала би. Для цього їй потрібні були вагомі підстави. Що ти вже накоїв?
Чейз миттю схопився на ноги.
– Та нічого я не накоїв! – заревів він, знову злякавши Анну. Та, заверещавши, швидко сховалась за Ділана. – Я пилинки з неї здував! На руках носив, лікував її, намагався робити все, щоб її порадувати. А вона... вона... – Чейз розчаровано махнув рукою. – Ай, всы ви однакові. Просто маніпуляторки, мотузки з нас в'єте, а потім знаходите кращій варіант і збігаєте.
Він важко сів на диван і обхопив голову долонями.
– Агов, друже. Ти давай легше. Я розумію, що ти засмучений. Але не всі такі. І Анна тут ні в чому не винна. До речі, і Кейт твоя також не така. – Ділан ніжно обійняв дівчину, яка вже мало не плакала і поцілував у скроню. – Заспокойся, люба. Він не хотів тебе образити. Просто на емоціях. Сам не розуміє, що каже.
– Чейз, а ти всіх розпитав? Хто ж має знати, де вона? – несміливо запитала Анна, сильніше притискаючись до Ділана. – Сьюзі, її колега теж не знає? Вони начебто також активно спілкувалися.
Він відійшов до вікна, подивився кудись у далечінь.
– Я розпитав всіх. Тих, хто спілкувався з Кейт, і хто щось про неї може знати, на жаль, не так вже й багато. Сьюзі нічого не знає. І ніхто не знає. Вона просто зникла. І ні в кого немає жодних припущень, де її шукати Якщо… якщо з нею та дитиною щось трапиться…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна», після закриття браузера.