Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » З любов’ю, Обрі 📚 - Українською

Читати книгу - "З любов’ю, Обрі"

210
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З любов’ю, Обрі" автора Сюзанн Лафлер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 75
Перейти на сторінку:
тобі дещо сказати… — почала я. — Гм… у моєї мами все гаразд… і вона хоче, щоб я повернулася додому. Я ще не знаю, чи хочу їхати, але думаю про це.

Маркус перестав жувати свій гамбургер.

— Хочеш морозива? — запитав він. — Думаю, мені треба з’їсти морозива.

Він заліз у кишені своїх мішкуватих вельветок і дістав звідти кілька монет. Пересипав їх із долоні в долоню, а потім підстрибнув. За кілька хвилин він повернувся з двома брикетами морозива.

Морозиво лежало на столі й тануло, поки Маркус продовжував їсти гамбургер, а я барабанила по столу замість допивати свій напій.

— Вибач, — сказала я. — Я не знала, як тобі сказати, бо відчувала, що це тебе засмутить — звістка про мою маму, коли…

— Що? — запитав Маркус. — Я не засмучуюся з цього приводу.

— Що ж тоді? — запитала я.

— Просто… я за тобою сумуватиму, — сказав Маркус.

Коли він говорив це, дивився прямо на мене, хоча він ніколи не дивиться на людей, коли до них говорить.

Хоча я й була здивована, я була щира, коли сказала:

— Я також за тобою сумуватиму.


Подзвонили в двері. Я встала з дивана, щоб відчинити.

Це була Бріджет. Не пам’ятаю, щоб вона колись дзвонила в двері.

— Привіт, — сказала вона.

— Привіт.

Вона тримала накриту фольгою тарілку. Віддала її мені, а я зазирнула під фольгу.

— Печиво, — сказала вона. — Зі шматочками шоколаду. Ми з мамою щойно спекли. Я мала б запросити тебе допомогти нам… але… іншим разом.

— Іншим разом, — погодилася я. — Заходь.

Бріджет пішла зі мною до дивана. Роззулася й сіла біля мене, підмостивши під себе ноги. Я відгорнула фольгу й взяла печивце. Воно все ще було тепле, а шоколад — розтоплений. Печиво було саме таким, яким має бути найкраще печиво — витриманим у духовці рівно стільки, щоб бути ніжним і м’яким. Воно було бездоганним.

З хвилину Бріджет дивилася на те, як я їм.

— Обрі?

— Так?

— Ти — мій найкращий друг.

— Я знаю, — сказала я. — А ти — мій.

Бріджет помовчала ще з хвилину.

— Ти ще не знаєш, правда?

Я похитала головою. Потім відставила тарілку з печивом на журнальний столик, і ми просиділи в тиші ще кілька хвилин.

— Бріджет?

— Так?

— Можу я тобі щось сказати?

— Так.

— Я справді хочу поїхати додому.

Бріджет чекала, не відводячи від мене погляду.

— Іноді я уявляю, як їду у Вірджинію. Сама їду поїздом.

— Чому поїздом?

— Тому що саме так я дісталася сюди.

— Тебе справді відправили б саму?

— Ні, бабуся сказала, що поїхала б зі мною. Але коли я уявляю, то їду сама. І коли поїзд зупиняється на моїй станції, я виходжу. Дивлюся в один бік. Потім дивлюся в інший. Виглядаю маму. А там нікого немає.

— Такого не станеться, — сказала Бріджет.

Я перевела погляд на підлогу і ледь чутно промовила:

— Я знаю. Чи принаймні намагаюся сама себе переконати в цьому. Але коли я уявляю, бачу саме це.

— Обрі, усе буде добре.

Бріджет підсунулася до мене ближче й обійняла мене. І довгий час не відпускала. Потім встала. Я також встала, а вона взулася й пішла до дверей.

— Не забувай, що ти — мій найкращий друг, — сказала вона.

— Не забуду, — пообіцяла я.

Я підняла руку, підставляючи їй долоню. Вона ляснула по ній.

Коли ми опустили руки, Бріджет сказала:

— Па-па, Обрі.

— До побачення.

Після того, як Бріджет, не озираючись, спустилася з ґанку, я зачинила двері.

Дім
24

Бабуся дала мені достатньо часу на роздуми, тож

1 ... 69 70 71 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З любов’ю, Обрі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З любов’ю, Обрі"