Читати книгу - "Привид безрукого ката"

— Головний лікар у відрядженні. Ви з ним не можете зустрітись. Він далеко...

— Дотепно, — Лев не чекав спросоння такого «жарту» від лікаря, — але я саме хотів запитати... — він не знаходив слів, — якраз те, що, може, змінить... усе...

— Питайте... Вибачте...

— Ви вірите у вічність? — ескулап, виявляється, був готовий і до такого запитання.

— Стараюся, наскільки в мене виходить. Кожної зміни я спостерігаю декілька вічностей... Не дуже приємно, м'яко кажучи... І жахливо страшно... Бо люди не вірять, що у таких випадках вічність застигає навічно...

— А можете простити всі гріхи тим, хто перед вами завинив? Або завинить? Як гріхи предків, так і сучасників, так і нащадків?

Лікар розуміюче похитав головою.

— Для вас можу, — щирість Левова лікаря переконала.

— То простіть!

— Прощаю!

— А тепер кров'ю. Отут, — Лев розкинув перед ескулапом заляпаного аркуша з кров'яними відбитками пальців.

— Думаю, це важливо, — мовив лікар, взяв скальпель, уміло черкнув по пальцю і розтер краплинку крові на місці, де тикав неймовірно збуджений Безрукий. — Все? — запитав увічливо.

— Все! — зрадів Безрукий. — Якщо прощення важитиме більше, з мене могорич.

— Взагалі-то я не п'ю. Вже давно. Але їм. Багато. Так що з нетерпінням чекатиму.

— Домовились, — Безрукий на емоціях переплутав здорову руку з хворою і подав лікареві обрубка. Той ним похитав. Лев прискіпливо придивлявся до кров'яної печатки. Вона не зникала. Значить, вийшло! Ну, Марі, ну, молодець!!!

Лікар подумав, що голова Безрукого все-таки інколи дає збій. На наївні дивацтва він не звертав уваги. Але змусити його підписуватися кров'ю — це вже занадто. Швидше за все, до Безрукого доведеться викликати фахівців по приборкуванню божевільних. Уранці. На свіжу голову...

Лев різко зупинився в дверях. Повернувся, свердлив лікаря вогненними очима. Здавалося, вони міняли колір. Ескулап подумав, що Безрукий зараз на нього нападе. Лев сопів, як ковальський міх, і за декілька секунд чоло його вкрилося крапельками поту.

— Жінка в небезпеці! — крикнув, аж люстра затряслася. — Зупиніть її! Ви зможете, бо простили!.. Вже! — Лев вибіг з кабінету чергового. Його звідтам вигнав ще більший жах.

Лікар набрав жінку, що перевернула його життя з ніг на голову:

— Я тобі прощаю, — сказав. — Іти мені вибач.

Слухавка схлипнула:

— Як я тебе люблю!.. — прошепотіла. — Я не можу без тебе...

— Де ти? — запитав лікар.

— У кухні. На табуретці. Ти вчасно... Дякую...

У лікаря зупинилося серце.

— Не смій! — вигукнув він. — Не губи мене!

— Не буду. Тобі я болю не завдам. Ставлю чайник.

— Лечу!..

— Ага, і купи кусник тортика. Бо сьогодні у мене день народження.

— У мене, здається, теж!.. — лікар вибіг з кабінету. Як був. У халаті, капцях лікарняних, у шапочці. До дідька чергування! — Дякую тобі, Господи! — сказав. — І тобі, мудрий Леве...

Тягар, що висів на лікаревій душі останніми місяцями, зник, як дивний пацієнт.

В

Першою жертвою був ґвалтівник-волоцюга.

Голова злетіла з нього, як із кульбаби.

«Ти диви», — подумав війт.

«Тренуйся! — просичав лавник. — Матимеш гарну голову...»

Марі ніде не було...

Минуло три дні. Лев не знаходив собі місця. Коли повернувся тоді від лікаря в палату, то застав лишень акуратно застелене ліжко. І все. Вахтер на дверях нікого не бачив і не чув, божився, що нікого не впускав і не випускав.

Лев не хотів здіймати шуму — Марі як несподівано з'явилася у його житті, так несподівано й зникла. Значить, так було треба. Як вона наполегливо виштовхувала його з палати підписувати лікаря!.. Видно, саме тоді настав час їй зникнути...

Декілька разів на день Безрукий стояв під дверима її таємничої квартири і тиснув на дзвінок. Без результату. Сусіди теж наче виродилися, ніхто не виходив, не перепитував, що, до чого і як? Але скільки можна тут стовбичити?.. Не те що пані Стефа...

На роботі про Марі теж нічого не знали. На лікарняному, — була відповідь.

Більше ні про що Лев не дізнався. Дивина, та й годі! З'явилася людина невідь-звідки, не знати куди й зникла. Після розчарування Безрукого почали переслідувати підозри. А що коли Марі викрали?!. Одна з підозр прийшла вночі і міцно засіла в голові. Марі міг викрасти він! Борець за справедливість! Щоб ослабити й так прибитого Безрукого... Бо чого гріха таїти, без дивної хвилястої жінки Лев безпомічний. Він не тільки безрукий, але й безголовий,