Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- Ми готові вислухати! - пролунало звідкись згори.

- Говорити буду я, - відгукнувся спокійний голос Варона.

Він розповів історію їхнього знайомства, але не згадуючи безіменних. Розповів про прохання Джин стати її захисником, про бій з Атаваном, в якому той програв, про корисливого намісника Сабура, якого підкупив той же Атаван, про їх домагання до його дівчини і про свої наміри одружитися.

- Ми чули про тебе, Вароне Сіра Тінь, який вже відкупив свою провину, несучи службу на північному кордоні, - вони як і раніше не бачили тих, хто промовляв до них. - Наші закони дають змогу укладати союз з жінками з роду людського, якщо в жінці ожив дар іскри. Лише в цьому випадку вона може вважатися рівнею владиці, який її обрав. Ми бачимо обопільне бажання і не бачимо перешкод для цього шлюбу. Але рада не може заборонити будь-кому з драконів намагатися виборювати  цю жінку. Закони відображають суть драконів - і один з пунктів говорить, що ти можеш відстоювати своє право у поєдинках. У такому випадку, якщо ти вб'єш суперника, його смерть не застосують тобі в провину. Старійшини благословляють цей шлюб і тебе, Варон, на чесний бій. Зараз сприятливий час, місяць повний, сили розкриті. Ритуал проведемо цієї ж ночі! - на завершення гучний хлопок та шум крил.

З напівтемряви знову виринув воротар.

- До ритуалу вам належить усамітнитися у роздільних келіях. За своїм бажанням деякі старійшини можуть особисто відвідати вас, щоб ще раз упевнитися у щирості ваших намірів. І після деяких роздумів ви зійдете вниз, щоб провести ритуал, або відмовитися від нього.

- Я не…

- Джин, - не дав їй обуритися Варон, застережливо похитавши  головою . - Все добре. Побачимося вночі.

... Тісна та задушлива келія. Голе каміння, один смолоскип і зачинені двері. Від нестачі сонячного світла і від того, що раптом стіни почали  тиснути на неї  - Джин хотілося кричати, не уявляючи, як вона зможе висидіти в цьому склепі до самої ночі. І якби в двері не ковзнула фігура в капюшоні - Джин точно вирушила б на пошуки Варона.

- Колись я була на твоєму місці, - фігурою виявилася пані. - Дивлячись на тебе розумію, яка я стара, - витончені руки відкинули капюшона і Джин побачила сиву, старіючу, але не втратившу благородних рис і колишньої краси жінку. - Мене звуть Астрід, я так само як і ти народилася іскрою і покохала дракона.

- Здрастуй, Астрід, що доживає свій вік на Вахалле. Тебе прислали поговорити зі мною?

- Це цілком моє бажання. У мене немає мети відрадити тебе ставати дружиною Варона. Я лише хочу запитати, чи знаєш ти, що таке бути іскрою, що це за дар і як нести цю ношу? - в напівтемряві неможливо було розглянути колір її очей, але погляд Астрід впивався прямо в Джин, здавалося навіть забирався в думки і заглядав у минуле.

- Ні, не знаю, просто віддаюся чуттю. Але підозрюю, сьогодні ти розкриєш мені на це очі. Скажеш, що це прокляття і мені належить зробити складний вибір, і долі моїй не позаздриш, - уїдливо кинула Джин, не дуже  довіряючи своєї гості.

- Все ж таки це дійсно дар, але дар, який вимагає величезної відповідальності, - присіла Астрід, даючи зрозуміти, що їх розмова буде довгою. - Іскри з'являються в оселях не часто. Ні люди, ні дракони не особливо охоче розповідають про них, тому що побоюються таких жінок. Жінок, здатних мати владу над драконами. Цей дар успадкували наші далекі предки від самої богині Алеї. Одр честолюбний бог, всемогутній і всесильний, він бажав, щоб влада над світом належала йому одному по праву, як чоловікові, і він кинув на чашу терезів усе полум'я народжених і ще ненароджених драконів. Цього полум'я вистачило б покрити всю нашу землю повністю. На іншу ж чашу терезів Алея кинула лише жменю зерен. Спочатку Одр розреготався, але потім його сміх замовк, коли ваги зрівноважилися. У зернах і був прихований дар Іскри, які богиня просіяла над світом. Вони до сих пір дають свої сходи. Така легенда. Але, як би там не було, дар - це сила. Сила здатна управляти волею та розумом драконів, прив'язувати до себе їхні душі, направляти або протистояти їм. Твій дар тільки прокидається і ти ще, я впевнена, робиш помилки. Неможливо навчити користуватися ним - до цього ти прийдеш сама. Кожна іскра приходить до цього своїм шляхом. Але нажаль, не всі жінки іскри мають благі наміри, через деяких іскор починалися війни і спустошувалися цитаделі. Наш дар це ще й зброя, засіб досягнення мети. Їм потрібно розпоряджатися з великим розумом, обережністю і чистим серцем. Ти станеш дружиною одного дракона, але повір мені, за своє життя тобі доведеться вступити у зв'язок з багатьма драконами. І я маю на увазі не плоть, а душу. Іноді цей зв'язок буде виникати спонтанно, інколи ти будеш робити це навмисно, але вступивши одного разу у подібний зв'язок - ти будеш відповідальна за їхні вчинки. ... Найважче те, Джинджер, ... що ти не зможеш любити лише одного дракона. Ні, належати ти можеш до кінця своїх днів лише чоловікові, але серце іскри величезне, як серце нашої богині матері, в ньому місце для любові вистачить на кілька життів. І ти нічого не зможеш з цим вдіяти, все буде залежати лише від твоєї мудрості.

- Ця нісенітниця не про мене, з усією повагою. Я люблю Варона, він найдостойніший і великодушний з усіх драконів, як я можу полюбити ще когось?! Ні, тут ти помиляєшся, шановна Астрід . Можливо, так було з тобою, зі мною цього не станеться! - обурилася Джин, втрутившись в розповідь.

Хмикнувши, Астрід з сумом похитала головою:

- Іноді любиш не тільки за гідності. Іноді, це трапляється з нез'ясовних причин. Ти ще багато чого в житті не знаєш. Запам'ятай - чим менше на твоїх руках буде крові, тим сильнішим буде твій дар. Пов'язані з тобою дракони можуть відчувати твою ненависть і вбивати заради тебе, ти і оком не встигнеш моргнути. І в такому випадку вбивство буде на твоїй совісті. Тому стеж за своїми емоціями. І ще - чим частіше будуть гинути дракони, з якими ти пов'язана, тим більш слабкою ти будеш ставати.