Читати книгу - "Легковажна наречена, Аліна Амор"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Не розумію... А цей чоловік у темно-смарагдовому камзолі з вишивкою золотом? Він весь вечір не зводив з мене очей.
Наречений здивовано глянув на мене і я додала:
- У нього ще такий тонкий шрам через усю праву щоку.
На обличчі герцога відобразилося розуміння, і він кивнув:
- Маркіз де Санд. Схоже, ще один твій шанувальник, – криво посміхнувся Райан. І задумливо додав, - навряд чи він замішаний, але варто перевірити.
Мені захотілося вліпити собі долонею по лобі. Що я майже зробила, але вже підіймаючи руку, змінила напрямок та швидко поправивши мокре пасмо за вухо.
На мене ж можуть вирячитися не тільки агенти під прикриттям… Іноді забуваю, що я ще й приваблива дівчина…
Тим часом, ми зайшли у дім і проходячи хол, я помітила у вазі гілочки цвітучого жасмину. Це виглядало дуже незвичайно адже аристократи в Мірадейї віддають перевагу трояндам. Замки, палаци та особняки, в яких мені доводилося бувати, завжди прикрашали вони: білі, червоні, рожеві та які завгодно, але завжди саме ці квіти.
- Райане, ти любиш жасмин? - здивувалася я.
- Так, з деяких пір мені подобається його запах, - із загадковою усмішкою промовив він.
- Чудовий вибір, – підтримала я.
- Ти думаєш?
- Впевнена!
І чому мені здається, що ми говоримо зовсім не про жасмин?
Герцог привів мене до колишніх покоїв сестри на другому поверсі. Вони виявилися світло-рожевими і якимись ляльковими. Підійшов до білої дерев'яної шафи і відчинив різьблені дверцята.
- Вибирай сукню. Ось тут - ванна кімната, - він вказав поглядом у бік дверей, - А я чекатиму у вітальні. І пришлю покоївку, вона допоможе з усім цим, - наречений невизначено обвів гардероб рукою.
Я подякувала, і він залишив мене.
Одразу попрямувала у ванну, де швидко ополоснулася від морської води. Потім загорнулася в довгий рожевий рушник, і спантеличено глянула свій на мокрий одяг. Бо ж не тільки моя сукня промокла, а й уся білизна та панчохи... Від цього відкриття стало якось не по собі.
Цікаво, а як би вчинила справжня аристократка на моєму місці?
Хоча, впевнена, вона просто не потрапила б у таку ситуацію.
Подумавши, вирішила не морочитися, побуду трохи без білизни. Все одно ніхто ж не помітить. Тому акуратно склала мокрі речі, сховала всередину сукні білизну та панчохи, і поклала їх на плетене крісло, що стояло поруч із ванною. Попрошу потім покоївку відправити їх з лакеєм у замок графа. Повернулась до гардеробу сестри Райана та почала розглядати розвішені сукні.
Ізабель була трішки вищою за мене, і якщо її сукні в талії гарно стягувалась шнурівкою, то поділ, який волочиться по підлозі, виглядатиме якось убого, ніби крадений одяг з чужого плеча.
Поки я так розмірковувала, розглдядаючи себе у великому овальному дзеркалі, одягнута у розкішну темно-синю атласну сукню, в кімнату саме постукала, а потім зазирнула славна літня служниця, кругленька та рум’яна як свіженький пиріжок із печі. Вона зайшла, присівши у кніксені та доброзичливо привіталася:
- Добрий вечір, мадемуазель Евелін! Мене звуть Марі.
Жінка здалася мені напрочуд домашньою та добродушною, від неї так і віяло теплом, і я теж радісно посміхнулась у відповідь:
- Буду рада помічниці!
Марі привітно дивилась на мене, склавши повні руки на білосніжному фартуці, і сердечно промовила:
- Як же я хотіла вас побачити! Завжди мріяла, щоб у нашого Райана була така мила та чарівна наречена!
Я зашарілася і скромно опустила очі, жінка ж вирішила не бентежити мене ще більше та одразу зрозумівши причину моїх труднощів, сказала:
- Вам мають підійти підліткові сукні Бель.
І почала прудко перебирати гардероб. Перше ж вбрання, яке вона витягла, підкорило мене. Сукня була простою, чорного кольору, вишитою срібною ниткою, з відкритими плечима, але при цьому шалено стильною та якоюсь готичною. Начебто і скромна, та довжиною до п'ят, але нижню сорочку під таку не одягнеш - плечі оголені, лямок та рукавів немає, а декольте хоч і не глибоке, але цілком відкрите. Загалом, чудова сукня, треба брати!
Коли я одягла її та вийшла із-за ширми, Марі ахнула і сплеснула руками. А я переконалася, що це саме те, що потрібно. Довжина якраз і в талії сіло як на мене шите.
Я попросила служницю підібрати волосся на скронях і заплести з цих пасм косу. А поки вона заплітала, все нахвалювала який Райан чудовий та розумний. У мене не залишилося сумнівів, що літня жінка любить його як рідного сина, та було приємно слухати, як нахвалюють нареченого ніби я й справді збиралася за нього заміж. Вона прийняла мене як рідну і цей будинок відразу здався набагато затишнішим.
Врешті, з допомогою Марі я була зібрана та вийшла з кімнат Бель. А коли підійшла до сходів, одразу оцінила їхню тактичну перевагу - вони спускалася прямісінько у вітальню, де чекав Райан.
Герцог сидів, розслаблено відкинувшись на спинку дивана, і легка усмішка блукала його губами. Чому він так радіє? Я простежила за поглядом нареченого і побачила, що він дивиться на стіну. Явно не шпалери в полосочку так його надихають! Значить, усміхається якимось своїм думкам... І тут він помітив мене.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легковажна наречена, Аліна Амор», після закриття браузера.