Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

— Ні, не зможеш. — Похитав головою. — Я здатний лише на найогидніші почуття, підвладний усім гріхам, у тому числі й хіті. — На останньому слові підморгнув їй. — І ось за таку чудову характеристику мені треба подякувати нашому прекрасному Творцю.

До болю стиснув щелепу. Ненависть до нього вирувала в крові, але я змусив себе розслабитися.

— Як не дивно, але приголомшливим інтелектом Творець не відрізняється. Тільки дурень може з власної забаганки створити сотні безжальних монстрів. Ах, так, забув. Він їх не створив, а перетворив на них ні в чому невинних дітей. Шляхетний вчинок, правда? — широко посміхнувся і гидливо виплюнув наступні слова: — Найсмішніше, що він це зробив для досягнення миру. ЧОРТОВОГО. МИРУ.

Повисла мовчанка, і я нагадав собі, що час діяти. Більше не міг чекати. 

«Вбий її і отримай світлу душу. Ти так довго цього бажав».

Нахилився до дівчини, зірвав медальйон із її шиї. Вона сіпнулася в мій бік.

— Це єдина пам'ятна річ від мами.

— Чудово, — відповів, зауважуючи, що я не помилився і ця річ справді дуже важлива для неї. — Тобі він уже не знадобиться.

Кинув його в чашу і подивився на небо. Місяць навис над центром кола, а значить час настав. Я зайняв місце навпроти дівчини біля контуру. Все було готове, залишився лише один рух. 

Мах рук — на долонях утворилися вогняні кулі.

«Вбий її, вбий», — наказувала моя демонічна сутність.