Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Новий світ. Провидиця. Книга 2" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 157
Перейти на сторінку:

— Я б так не зарікалася, — зніяковіло сказала мама, — ти ростеш, змінюєшся.

— Гаразд, — сказала задумливо. — З чого почнемо навчання.

— З вивчення потоків, якими керує цілитель.

Після заняття з цілителем знайшла маму. Хотілося дізнатися, як вона дізналася, про що ми говорили і звідки вона там взялася. Матінка зніяковіла і зізналася, що далеко не йшла. Їй було цікаво, як ми поспілкуємося, і при цьому мене не хотіла бентежити.

— Тебе можуть почати цікавити хлопчики, і це нормально, — сказала вона збентежено.

— Мене цікавить один конкретний. І ми з ним не можемо поки що, бути як пара і це трохи дратує, особливо коли я про це думаю. Тому я намагаюся зайняти свій день так, щоб не думати про те, чому ми не разом.

— Зрозуміло, — відповіла мама з посмішкою.

Цілитель, Нік і Юнуру займали мене так щільно, що сумні думки про сенс буття просто не могли вклинитися в голову. У вільний час я бігала з кошенятами по двору, іноді це була розминка перед тренуванням з Ніком і Давидом.

А варто було провести гостей, нас із Давидом відправили збирати ягоди в ліс, і якщо будуть, то й гриби. Відправляли нас уже двох, просто видавши зброю, і перед цим я своїм даром перевіряла, наскільки це буде безпечно. Але часом усього не врахуєш. Я ніколи своїм даром не бачила потрапляння в туманні переходи. Просто бачила, що все буде добре і додому повернуся. Тут точно так само. Тепер ми вдвох потрапили в туманний перехід, але зате назбирали потрібних ягід великий кошик і наїлися малини, яка вже майже відійшла. На зворотному шляху назбирали ще грибів, а перед фортецею Давид мало не наївся отруйних ягід. Ледве встигла вибити їх із рук. Варто було зайти у двір, хлопець почав обурюватися, що не дала поїсти ягід.

— А ну, розійшлися! — рявкнув Нік.

Тому що два коти зчепилися і клубком каталися по двору. На його слова я не відреагувала, мені потрібно випустити пару і провчити друга.

— Лія! — крик діда, бо батьки вже теж поїхали.

Нас розняв коваль, він спіймав Давида за комір. Той спробував забратися на нього вище.

— Ось воно що значить, — хмикнув чоловік, допомагаючи молодому перевертню опинитися в безпеці від моїх пазурів. — Дівчинко, що він такого зробив тобі.

Я обернулася і крикнула Давиду:

— Давид, ти ідіот! Твоя мама навіщо нам лекцію читала?! Щоб ти здох у неї на руках?!

— Ліє, поясни, — попросила схвильована жінка.

— Ви нас попереджали про отруйні ягоди, які дуже схожі на їстівні і за виглядом, і за запахом. Цей дурень перед воротами зірвав отруйні ягоди і мало не зжер!

Кіт уже перетворився на хлопця і все ще ховався за ковалем, але недовго. Батько його стягнув, і вже мати вичитувала, а цілитель Грот показував, як заліковувати поранення на хлопцеві. Виявляється, я йому під час бійки вухо порвала.

— Як у лісі три дні прожили? — поцікавився дідусь.

— Добре, — буркнула я. — Цей вирішив убитися, тільки вже вдома.

Давид сидить, сопе сердито.

— Є для вас двох справа. Заодно всю дурь випустите.

— І що потрібно робити?

— Розлютити певних тварин і тікати від них за певним маршрутом.

Мій дар одразу ввімкнувся, показуючи, що за тварини і куди бігти і що це прохання від правителя. Тільки не показував навіщо. Це питання поставила дідусеві.

— Є низка поганих людей, яких просто так не зачепити і нічого зробити з ними не можемо. Вони всі погані справи роблять чужими руками, і самі йдуть чистими. А ви втечете, і ці звірі зачеплять не вас, а їх.

— Ти не боїшся, що ми можемо просто не встигнути втекти? Ти хоч вживу бачив тих рогатих биків?

— Бачив і радий, що я їх не злив. А ви втечете, це я точно знаю. Я просив Януша подивитися цю справу. Він був не в захваті, але краще за вас двох її ніхто не зробить. Ми тільки трохи замаскуємо вас, змінимо зовнішність на час пробіжки, запах і ауру. Щоб бички вас не запам'ятали. Ці зарази злопам'ятні.

Я подивилася на Давида, той був у шоці від слів діда і дивився на мене очманілими очима.

— Ти розумієш, що мені в останній момент доведеться відкрити портал?

Дідусь кивнув з посмішкою, значить, брат йому вже це говорив.

— Потрібно буде обрізати твою косу і зробити тебе схожою на хлопчиська. Благо це зараз нескладно зробити. Трохи вільніше кофту і косу прибрати і волосся сторчма.

— Я проти! І це тільки в книжках тупих так просто зробити з дівчинки хлопчика.

— Для вашого забігу саме те! А потім уже й неважливо. І без коси тобі буде легше бігти.

Я перекинула свою красу вперед. Товста й довга коса. Я її стільки років відрощувала і доглядала за волоссям. А дідусь хоче відшматувати мою красу. Дідусь підхопив мене під ручку і вивів із цілительської. Сказав так тихо, що тільки я почула:

— І зможеш потім там погуляти і зустрітися з деким. І йому буде все одно, якої довжини в тебе волосся.

— Чим тобі коса не догодила?

— Сама подивися.

Виявляється, залиш я косу, мене за неї спіймають, і я можу сильно постраждати. Адже коли я швидко бігтиму, вона не буде спокійно висіти. Просто кивнула і відчула, як голові різко стало легко. А в руках діда залишилася моя довга коса. Він зрізав приблизно за п'ять сантиметрів від голови. Бабуся намагалася мене підбадьорити й обрізати акуратніше те, що залишилося. Вийшло вкрай погано. Після цього я в дзеркало на себе дивитися не могла і плакала півночі.

Вранці нас замаскували і підготували, а вдень відправили в потрібний ліс із мінімумом інструкцій. На прощання дідусь видав амулет порталу, щоб у потрібний момент не особисто я відкривала портал, а артефакт. Інакше буде багато запитань, звідки підліток може таке витворяти. Благо я перейшла в категорію підліток, і тепер хоча б по мінімуму можу магію застосовувати. Вийшовши до лісу, озирнулися. Помітила, що у Давида вухо ще повністю не зажило. Він, помітивши мій погляд, пояснив:

— Ти в другій іпостасі розірвала мені вухо.

1 ... 70 71 72 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"