Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Я б так не зарікалася, — зніяковіло сказала мама, — ти ростеш, змінюєшся.

— Гаразд, — сказала задумливо. — З чого почнемо навчання.

— З вивчення потоків, якими керує цілитель.

Після заняття з цілителем знайшла маму. Хотілося дізнатися, як вона дізналася, про що ми говорили і звідки вона там взялася. Матінка зніяковіла і зізналася, що далеко не йшла. Їй було цікаво, як ми поспілкуємося, і при цьому мене не хотіла бентежити.

— Тебе можуть почати цікавити хлопчики, і це нормально, — сказала вона збентежено.

— Мене цікавить один конкретний. І ми з ним не можемо поки що, бути як пара і це трохи дратує, особливо коли я про це думаю. Тому я намагаюся зайняти свій день так, щоб не думати про те, чому ми не разом.

— Зрозуміло, — відповіла мама з посмішкою.

Цілитель, Нік і Юнуру займали мене так щільно, що сумні думки про сенс буття просто не могли вклинитися в голову. У вільний час я бігала з кошенятами по двору, іноді це була розминка перед тренуванням з Ніком і Давидом.

А варто було провести гостей, нас із Давидом відправили збирати ягоди в ліс, і якщо будуть, то й гриби. Відправляли нас уже двох, просто видавши зброю, і перед цим я своїм даром перевіряла, наскільки це буде безпечно. Але часом усього не врахуєш. Я ніколи своїм даром не бачила потрапляння в туманні переходи. Просто бачила, що все буде добре і додому повернуся. Тут точно так само. Тепер ми вдвох потрапили в туманний перехід, але зате назбирали потрібних ягід великий кошик і наїлися малини, яка вже майже відійшла. На зворотному шляху назбирали ще грибів, а перед фортецею Давид мало не наївся отруйних ягід. Ледве встигла вибити їх із рук. Варто було зайти у двір, хлопець почав обурюватися, що не дала поїсти ягід.

— А ну, розійшлися! — рявкнув Нік.

Тому що два коти зчепилися і клубком каталися по двору. На його слова я не відреагувала, мені потрібно випустити пару і провчити друга.

— Лія! — крик діда, бо батьки вже теж поїхали.

Нас розняв коваль, він спіймав Давида за комір. Той спробував забратися на нього вище.

— Ось воно що значить, — хмикнув чоловік, допомагаючи молодому перевертню опинитися в безпеці від моїх пазурів. — Дівчинко, що він такого зробив тобі.

Я обернулася і крикнула Давиду:

— Давид, ти ідіот! Твоя мама навіщо нам лекцію читала?! Щоб ти здох у неї на руках?!

— Ліє, поясни, — попросила схвильована жінка.

— Ви нас попереджали про отруйні ягоди, які дуже схожі на їстівні і за виглядом, і за запахом. Цей дурень перед воротами зірвав отруйні ягоди і мало не зжер!

Кіт уже перетворився на хлопця і все ще ховався за ковалем, але недовго. Батько його стягнув, і вже мати вичитувала, а цілитель Грот показував, як заліковувати поранення на хлопцеві. Виявляється, я йому під час бійки вухо порвала.

— Як у лісі три дні прожили? — поцікавився дідусь.

— Добре, — буркнула я. — Цей вирішив убитися, тільки вже вдома.

Давид сидить, сопе сердито.

— Є для вас двох справа. Заодно всю дурь випустите.

— І що потрібно робити?

— Розлютити певних тварин і тікати від них за певним маршрутом.

Мій дар одразу ввімкнувся, показуючи, що за тварини і куди бігти і що це прохання від правителя. Тільки не показував навіщо. Це питання поставила дідусеві.

— Є низка поганих людей, яких просто так не зачепити і нічого зробити з ними не можемо. Вони всі погані справи роблять чужими руками, і самі йдуть чистими. А ви втечете, і ці звірі зачеплять не вас, а їх.

— Ти не боїшся, що ми можемо просто не встигнути втекти? Ти хоч вживу бачив тих рогатих биків?

— Бачив і радий, що я їх не злив. А ви втечете, це я точно знаю. Я просив Януша подивитися цю справу. Він був не в захваті, але краще за вас двох її ніхто не зробить. Ми тільки трохи замаскуємо вас, змінимо зовнішність на час пробіжки, запах і ауру. Щоб бички вас не запам'ятали. Ці зарази злопам'ятні.

Я подивилася на Давида, той був у шоці від слів діда і дивився на мене очманілими очима.

— Ти розумієш, що мені в останній момент доведеться відкрити портал?

Дідусь кивнув з посмішкою, значить, брат йому вже це говорив.

— Потрібно буде обрізати твою косу і зробити тебе схожою на хлопчиська. Благо це зараз нескладно зробити. Трохи вільніше кофту і косу прибрати і волосся сторчма.

— Я проти! І це тільки в книжках тупих так просто зробити з дівчинки хлопчика.

— Для вашого забігу саме те! А потім уже й неважливо. І без коси тобі буде легше бігти.

Я перекинула свою красу вперед. Товста й довга коса. Я її стільки років відрощувала і доглядала за волоссям. А дідусь хоче відшматувати мою красу. Дідусь підхопив мене під ручку і вивів із цілительської. Сказав так тихо, що тільки я почула:

— І зможеш потім там погуляти і зустрітися з деким. І йому буде все одно, якої довжини в тебе волосся.

— Чим тобі коса не догодила?

— Сама подивися.

Виявляється, залиш я косу, мене за неї спіймають, і я можу сильно постраждати. Адже коли я швидко бігтиму, вона не буде спокійно висіти. Просто кивнула і відчула, як голові різко стало легко. А в руках діда залишилася моя довга коса. Він зрізав приблизно за п'ять сантиметрів від голови. Бабуся намагалася мене підбадьорити й обрізати акуратніше те, що залишилося. Вийшло вкрай погано. Після цього я в дзеркало на себе дивитися не могла і плакала півночі.

Вранці нас замаскували і підготували, а вдень відправили в потрібний ліс із мінімумом інструкцій. На прощання дідусь видав амулет порталу, щоб у потрібний момент не особисто я відкривала портал, а артефакт. Інакше буде багато запитань, звідки підліток може таке витворяти. Благо я перейшла в категорію підліток, і тепер хоча б по мінімуму можу магію застосовувати. Вийшовши до лісу, озирнулися. Помітила, що у Давида вухо ще повністю не зажило. Він, помітивши мій погляд, пояснив:

— Ти в другій іпостасі розірвала мені вухо.