Читати книгу - "Багряна кнея, Еллі Гарус"

Лізетт провела матір під руку до каміна. Нагадуванням про воїна у приміщенні був ледь задурливий сморід махорки. Жінки не звертали на то уваги. Відволікаючи Хері від поганих думок, Лізетт з нею довго грілися біля вогню, насолоджуючись бесідою одна з одною.

***

Минуло два дні. Місячне світло падає на обличчя, на перший погляд, сплячій Архелаї, але це обман, вона лежала із заплющеними очима, та її тонкі повіки тремтіли від рівного дихання. Бажання покинути життя заволодівало з кожним новим світанком. Після неї залишиться спадщина зі справ, скоєних раніше. Годинами лежати в одній позиції, чекаючи на сигнал ззовні, що вимагатиме від неї дій – було звичною справою, не кожна магінтеса тривалий час могла концентруватися. Хелі розуміла для чого їй цей стан. Відстань не завадила Крондамській відчувати зв'язок між нею та Лізетт. Вона бачила образ трохи схвильованої невістки біля каміна, дівчина була пожвавлена ​​якоюсь новиною, задумлива. Вона поряд з матір'ю. Архелая продовжувала лежати нерухомо відганяючи від себе спроби влізти у голову Лізетт, бо це могло завадити упіймати сигнал про наступ війська з боку лорда Аркхенського.

Чорний кіт спостерігав з підвіконня за господинею, підсилено муркотівши. Архелая блаженно усміхнулася, вібрації пухнастого улюбленця заспокоювали, наповнюючи її знесилене, довгим лежанням в одній позі, тіло силою місячного сяйва. Думки перестали дотримуватись концентрації з тієї хвилини, як Крондамська відволіклася на Лізетт. Підсвідомість звертала її в бік дівчини, щоб проникнули у спогади та дізналася про новину, яка викликала емоційний сплеск у Лізетт.

За вікном піднявся вітер, її вірний Стрибог, помічник та перший вісник. Зараз він відніс її підсвідомість у далекий вир спогадів Лізетт. Образ Архелаї повис у просторі, жінка дивиться на все, що відбувається очима невістки. Кремезний чоловік з туманною вуаллю на лиці наближається до неї повільно, його губи ледь помітно ворушаться, він говорить до неї. Страх підкрадається непомітно, Крондамська відчуває, що він переповнював дівчину. Наперекір тремору вона продовжує стояти перед ним та слухати. Незнайомець зупинився за кілька кроків, його ліва рука манила до себе.
   — Ім'я тобі – Тцерта, що означає світанкова. Пам'ятай про це…
Незнайомець із чорною вуаллю відійшов та пітьма його проковтнула. Голос його здався Крондамськію знайомим. Стрибог засвистів у вуха, давши магінтесі сигнал, що час повертатися з виру спогадів. Архелая хутко набрала повні груди повітря та розплющила широко очі, налиті кров'ю вони наганяли жаху. Відчуваючи себе талим льодом у воді, Хелі б'є кулаками по кришці столу, й уся дратівливість, що накрила хвилею від тривалого очікування сигналу, звучить у ній, як симфонія трагедії. Для магінтеси її рангу вічне життя схоже на криницю бажань, але зараз, коли на її долю випало знайомство з юною Лізетт, княгиня стала для жінки подібна до мелодії, яка не затихає ніколи. Архелая знала, то її незмінна доля, дбати про цю дівчинку, навчити її захисту за допомогою чар.

Кіт зістрибнув з підвіконня та левітував у просторі, опинившись біля господині, схвильовано заглядаючи у її блакитні очі. Архелая хотіла заговорити з ним, але зрозуміла, що не має снаги цього зробити. Вона схопилася руками за горло в спробі виштовхати з себе хоч звук, але щось невидиме забороняло їй це зробити. Крондамська в сказі зістрибнула з дубового столу, на якому лежала весь час, та левітувала до дверей. Вона відчинила їх, холодне повітря вдарило їй в лице, крикнути в темряву теж не вийшло, тоді княгиня замкнулася та повернулася до чорного кота. Тваринка з розумінням обійшла господиню, наполегливо попросився на руки, почавши мурчати ще голосніше. Котяча мова та думки улюбленця були Хелі підвладні.

Крондамська рішуче підійшла до згаслого каміна, кіт крокував за нею. Він з легкістю застрибнув на плече господині та покірно чекав, коли ж відчиниться прохід, що скорочував відстань між будиночком Хелі та пристанком, де перебувала Лізетт. Архелаї вистачило п'ять хвилин, щоб подолати невидиму для простих смертних шлях, й опинитися у вітальні. Вогонь у каміні горів та приземлившись у ньому, вона загасила собою полум'я й вийшла не ушкоджена. Поділ її розкішної сукні прийшлося обтрусити від попелу та гілочок, а чорний кіт навіть не забруднив пухнастих лап. Блакитноока Хелі посміхнулася присутнім у вітальні жінкам, вловивши в очах невістки нестримну радість. Херувіма ж, навпаки, зловила переляк від побаченого. Хелі пройшла вперед, звернула погляд на кота, кивком йому вказуючи, що час починати.
   — Перепрошую за мій несподіваний візит у пізній час, але я обіцяла Лізетт з'явитися. Хоча моя поява не в належний термін, на жаль, сталася одна неприємність, я втратила на якийсь час здатність говорити, тому не дивуйтеся, що замість мене говоритиме мій кіт Базидар.

Губи Лізетт склалися в усмішку, забувши про всякий такт, княгиня підбігла до Архелаї та міцно її обняла. Вона з зацікавленістю глянула на кота, який простяг Лізетт праву лапу на знак вітання. Вона потисла її, висловивши повагу незвичайному помічнику.
   — Я рада вас бачити, але правильно зрозуміла, час війни ще не настав? Що трапилося із голосом?
   — Усьому свій час, люба, – кіт знову заговорив голосом господині. — Зараз слід познайомитися з графинею Сніжанською, здається вона приходить до тями від шоку.

Архелая не жартувала, Херувіма справді була шокована, але не стільки раптовою появою Крондамської з каміна, і не котом Базидаром, що говорить замість жінки. Її зачарував зовнішній вигляд блакитноокої Архелаї. Нещодавно Лізетт їй розповідала, що Крондамська – рідна бабуся князя Міхая, незаконна дружина її батька Рофштака, але зараз перед нею стояла молода жінка, яку язик не повертався назвати старою та й ще бабусею.