Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

Бальдр знову відчув, як його свідомість виривається з тіла. Навколо темрява змінювала форму, перетворюючи простір на уламки спогадів, що спліталися в химерний візерунок. Локі стояв навпроти, з ледь помітною усмішкою, що не віщувала нічого доброго.

— Ти не хочеш прийняти правду, — прошепотів він, проводячи пальцями по гладкій поверхні повітря, ніби розриваючи завісу реальності.

Перед Бальдром постала нова картина: він, зовсім юний, стоїть у батькових покоях. Один мовчки дивиться на нього, його погляд важкий, мов залізо.

— Син мій, — голос Одіна гучить, як грім, — ти маєш стати тим, ким призначено.

Юний Бальдр стиснув кулаки.

— А якщо я не хочу?

— Тоді ти станеш лише ще однією жертвою в цій грі.

І тоді, в дитячому серці Бальдра, народився страх.

Локі повернувся до теперішнього.

— Ти ніколи не мав вибору, Бальдре. Всі твої рішення — це лише частина плану, написаного задовго до того, як ти зміг усвідомити себе.

Бальдр зробив крок назад.

— Ні…

— О так. — Локі розкинув руки, ніби запрошуючи його прийняти цю реальність. — Ти думаєш, що можеш відвернути своє призначення? Що можеш стати чимось іншим?

Темрява навколо закрутилася, утворюючи силуети інших постатей. Тор. Фрейя. Гель.

І… Один.

Його батько стояв у центрі видіння, спостерігаючи за Бальдром з тією ж байдужістю, що і колись.

— Невже ти досі не зрозумів? — продовжив Локі. — Ти пішак, мій любий Бальдре. У чужій грі.

Бальдр відчув, як щось стискає його горло.

— Тоді… що мені робити?

Локі посміхнувся.

— Вирішуй. Або ти залишишся пішаком. Або станеш тим, хто переверне дошку.

Темрява знову поглинула світ, залишаючи лише одне питання: чи зможе Бальдр вирватися з павутини долі?