Читати книгу - "Таємниці морів, Сергій Гальченко"

   Ті здебільшого зараз все ж таки були задоволені, що дісталися сюди. У печері вони знайшли пристойний склад коштовностей та боєприпасів.

   А потім знайшли ще великий склад награбованого. Багато шовку, коштовності, золоте та срібне кухонне приладдя. 

   Вони винесли все на площу, щоб потім поділи.

   Едварду віддали обіцяну частку. Фернандо ж дотримався своєї обіцянки і відмовився від своєї частини, на користь матросів свого корабля. Поки його команда ділила трофеї, Фернандо допитував полонених піратів. Від них він дізнався чимало цікавого про справи Авелара. Про кілька схованок з награбованим в Індійському океані, про розграбовані та спалені поселення. 

   Але майже нічого не дізнався про те, що хвилювало його найбільше. Так, він збував трофеї Поштізі  та ще деяким заможним плантаторам Вест-Індії. А також дійсно забрав кілька дівчат в Сан-Катаріні.  Але ніхто з полонених не міг сказати нічого про долю нещасних дівчат. 

   Тут до Фернандо підбіг Хадчізон і повідомив про корабель, який наближався до бухти.

   — Ви впевнені, що це судно Авелара?

   — Принаймні, дуже схожий корабель, — відповів хлопець. — гадаю, він ще не знає, хто тут його чекає. 

   Фернандо наказав готуватися до зустрічі з ворогом. Це зайняло набагато більше часу,

чим звичайно. Втомлені після бою пірати, вже святкували перемогу, тому неохоче виконували накази. Хоч і розуміли не гірше самого Фернандо, до чого призведе зволікання.

   Корабель тим часом був у лізі від входу в бухту.

   Невдача в поході, та ще й втрати у битві з невідомим судном, не давали Авелару спокою. Він уже знав на кого виплесне всю агресію.

   Звичайно, зайди його корабель за мис він би побачив флейт біля берега. І тоді все могло закінчитись для нього по-іншому. Однак він пішов прямо до бухти, де на нього вже чекали.