Читати книгу - "Моя в борг, Джулія Ромуш"

Йшли роки, а я був вірний своєму рішенню. Ніколи не з'являвся на очі. Завжди спостерігав здалеку. Малявка була надто довірливою і підпускала до себе всяких відморозків. З ними я розбирався сам особисто. Доступно пояснював, що до Таші не варто і на гарматний постріл підходити, інакше ноги висмикну. Я навіть сам не зрозумів у який момент моє бажання просто її оберігати переросло у щось більше. Коли мені захотілося вийти з тіні. Підійти ближче. Я був упевнений, що моя ненормальна одержимість нею пройде, як тільки побачу її поблизу. Але я помилився, виходити з тіні було поганою ідеєю. Бо все стало лише гірше. Моя одержимість дівчиськом начебто помножилася на три.