Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Того вечора, увійшовши до тронної зали, Асгард з ходу зрозумів, що відбувається щось надзвичайне. Чутки про зраду виявилися не просто чутками. Ті, хто вирішили очорнити принца, підійшли до питання творчо. Зіграло на руку те, що його не було кілька місяців у цьому світі. Батько рідко впадав у гнів, зараз він ледве стримувався, це принц зрозумів, варто було лише глянути на імператора. Розмова вийшла важкою. Навіть присутність Мудрого лева не зробила цю зустріч теплішою.

- Де ви були? - поставив різко питання його величність, піддавшись уперед, варто було тільки Дракону наблизитися до трону.

- Я виконував ваш наказ, - відповів Асгад, ретельно підбираючи слова. Від правильності його відповідей залежатиме подальша свобода або навіть життя.

- Наказ? – підвівся з місця батько. – Залишивши палац та країну без захисту?

- Мої люди вдень і вночі охороняли кордони, - заперечив Його високість рівним тоном, без найменшого натяку на занепокоєння, наче вів звичайний діалог.

- Охороняли? – жовчно перепитав імператор. – Чому ж мені доповідали чи не щодня про прорив кордонів?

- Усі прориви ліквідовані в найкоротші терміни, мирне населення не постраждало, втрати мінімізовані, - сказавши це, принц зчепив зуби. Втрати були: його воїни гинули, у тому числі без належної медичної допомоги, в якій йому щоразу відмовляли. Не тримай імператор при собі цілителя, немов свою власність, скільки його людей можна було б врятувати.

- Тоді що ви скажете про свою зраду? - майже вигукнув батько, і Асгард зрозумів, що зараз буде основне. Те, чому він тут, те, через що імператор впав у гнів.

- Зрада? – перепитав холодно Дракон, хоча всередині все клекотіло від обурення.

- До нас дійшли чутки, що ви ховаєте в себе цілителя.

Імператор зробив ефектну паузу. На обличчі принца не здригнувся жодний м'яз.

«Звідки вони візнали?» - билося відчайдушне в голові Асгарда, поки він намагався знайти вихід із ситуації.

- Все, що я не роблю, - почав він повільно, зважуючи кожне слово. – Я роблю для Вашої Величності і за Вашим наказом.

Імператор мовчав, пильно свердлячи принца неприязним поглядом, Асгард теж не поспішав розкривати всі свої карти. Необхідно було зрозуміти, яку інформацію має імператор. І що йому відомо про Лану?

- Де ж тоді цілитель, якого ви знайшли за моїм наказом? І чому я про це не дізнався від вас? - не витримав першим правитель.

Принца так і підмивало запитати, хто встиг донести на нього, але він розумів, що відповіді не буде.

- Найближчим часом я приведу її до двору... - Дракон говорив повільно, розуміючи, що за останніми його словами настане ураган, який може і його зрушити зі свого шляху. – Як свою дружину.

Він це сказав! Ефект виявився різкішим, ніж він очікував.

– Що? - Імператор підвівся і спустився вниз, щоб стати навпроти принца. - Хлопчик! Як ти смієш мені суперечити?

– Я вам її не віддам! – крижаним тоном промовив Його високість, дивлячись прямо в очі батькові.

Повисла напружена пауза, наче буря, що насувалася, зависла в повітрі і зібралася обрушитися на голови присутніх.

- Ти можеш одружитися тільки за моїм наказом! - вигукнув батько.

- Обставини змінились! - парирував принц, похмуро дивлячись у підлогу, боячись, що його погляд видасть його емоції.

- Знайди Білого дракона! Це моє останнє тобі слово!

- Ваша величність! - поспішив втрутитися в суперечку Лев, бачачи, що ситуація загрожує перерости в серйозне протистояння. - Принц тільки прибув до палацу, йому потрібен відпочинок та час.

Він став поряд із батьком так, щоб прикрити Дракона, ніби беручи того під свій захист.

Імператор, нічого не відповівши, покинув тронну залу. Провівши його довгим поглядом, Дракон глянув на брата.

- Іди! - промовив йому Аскед. - Поговоримо після.

Вклонившись кронпринцу, Асгард вийшов.

Повертаючись у свій будинок, він хмурився. Ситуація виходила з-під контролю. Він до кінця захищатиме свою жінку. Тільки як утриматись на межі, не вступивши в конфронтацію з правителем?

***

Прокинулася від відчуття чужого погляду. Розплющила очі і посміхнулася. Не помилилась, принц лежав поруч і розглядав мене. Приємно побачити обличчя коханого, я на таке й не сподівалася, прокидаючись уже в порожньому ліжку.

Якщо зараз скаже, що уві сні я ще прекрасніша, це буде класика жанру.