Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Злочинець, Аманді Хоуп"

Халгер глянув на мене дещо злякано, такого йому, мабуть, ще не доводилося чути.

Але у відповідь промовчав, лише дивився на всі очі на таку дивну, в його розумінні, мене.

- Перш, ніж кидатися таким словом: «моя», треба запитати у людини, а чи хоче вона бути твоєю, - видала я коронну фразу, призначену обом принцам.

- Ти не хочеш бути моєю дружиною? - здивувався хлопчик так щиро і відчайдушно, що мені стало шкода його і захотілося зупинитися, але процес виховання переривати ніяк не можна, тому чесно малюкові відповіла:

– Ні.

- Чому? - він збудував таку нещасну пику, у мене на секунду промайнула думка: "Чи не маніпулює мила дитина мною?"

Але Вовченя часто заморгав і я здогадалася, що хлопчик намагається стримати сльози.

- Я можу бути твоїм другом, - сказала, взявши Вовченя за руку. - Ти хочеш, щоб я була твоїм другом?

Сльози не встигнувши пролитися, моментально висохли. Халгер знову уважно поглянув на мене. Зрозумівши, що я з ним не жартую, кивнув і несподівано спитав:

- А ти мене не кинеш? - і стільки надії в очах, що в мене самої мимоволі ком у горлі застряг.

Як я могла пообіцяти дитині не кидати, коли сама зібралася тікати з цього світу.

- Ти не будеш більше самотнім, - сказала проникливо. – Тепер тебе звуть Благородний Вовк!

- Благородний? – перепитав хлопчик із трепетом у голосі.

Дракон позаду мене смикнувся, може, хотів зупинити мене. У їхньому світі так не належить? Я обернулася і застережливо подивилася на нього. Але я помилилася, на його обличчі промайнуло здивування, що змінилося доброю усмішкою.Здається, він теж зрозумів важливість моменту і прийняв моє рішення, можливо, воно й суперечило всім заведеним нормам і традиціям.

Начхати, хай хоч щось добре залишиться після мене в цьому проклятому світі.

- Пані Алана має рацію, - заговорив Дракон несподівано, звернувшись до хлопчика. – Ти дійсно Благородний Вовк.

Халгер усміхнувся так щасливо, що ми мимоволі повторила за ним. Вовченя ніби засвітився зсередини.

- Асгарде, хочеш морозива? - спитав він брата від збентеження, не знаючи, що робити.

Напевно, він сьогодні вперше назвав того на ім'я.

- Дякую! – відповів Дракон, вклонившись. – Тільки підкажи, яке найсмачніше.

Малюк просто-таки підскочив на місці, і кинувся до столика з солодощами.

Здається, з цього дня їхні стосунки увійдуть до іншого русла. І, можливо, брати стануть один одному справжніми братами та друзями.

По-моєму, старшенький глянув на Вовченя сьогодні по-іншому. Хочеться сподіватися, що з коханням.

Поки вони поралися навколо чаш з морозивом, я спостерігала за маленьким і великим чоловіками. Вони ж можуть бути сім'єю, справжнісінькою. Стало тепло на душі від того, що я мимоволі виявилася тим гвинтиком, що поєднав цих хлопчаків.

- Треба розповісти всім! - рвонув до виходу Халгер, коли з вибором морозива для старшого брата було покінчено.

- Біжи! – заохотив його навздогін Дракон, глянув на мене і додав. – Скажи, що небеса дали тобі інше ім'я!

Малюк кивнув, струсивши гарною шевелюрою, і зник за дверима.

Небеса! Треба було таке придумати. Хоча, мабуть, це правильно. Навряд чи якась пані може змінити ім'я.Чи я послана сюди небесами?

Смішно стало від останньої думки. На ангельське створення я мало схожа, тут швидше ріжки можуть прорізатися і хвостик з пензликом.

- Морозиво? - запропонував тепер старшенький, простягаючи мені піалу.

- О! Ні! - відмовилася відразу ж, навіть відступивши на крок. – Я вже наїлася. Та й у вашому суспільстві приймати від когось солодощі небезпечно.

Дракон усміхнувся, поставив чашу на стіл і, широким жестом вказавши на вид, що відкривався звідси в сад, запропонував:

- Може, прогуляємось?

Подивилася Дракону у вічі. Чи він чув хоч слово з того, що я розповіла Халгеру? Не міг не зрозуміти зі своїм розумом, що все сказане і йому призначалося.

- Давайте, прогуляємося, - погодилася охоче, повертатися до переповненої людьми зали зовсім не хотілося.