Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Пропала злодійка, Майкл МакКланг 📚 - Українською

Читати книгу - "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пропала злодійка" автора Майкл МакКланг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 76
Перейти на сторінку:
кольору помиїв. Жодного сонця, місяця чи зірки. Внизу досі палала тріщина, жовто-золота. А далі відсутність взагалі будь-чого, яку я вирішила називати чорнотою.

Я не знала, що означала поява неба.

Я не знала чому тепер було небо, чи воно зникне так само легко, як з‘явилося. Я не знала чи те, що в мене є небо – це добре, погано, чи не має значення.

Я знала, що мені дуже, дуже набридло, що в мене не було неба, тому загалом я була задоволена.

-- Хочеш знати чому зараз є небо? – запитало маленьке чудовисько позад мене.

-- Так насправді то я хочу знати, як мені дістатися до твого горла, -- відповіла я.

-- Зараза, -- сказало воно. – Зараза думок і бажань. Чим довше ти тут залишаєшся, тим більше твої бажання, а зрештою навіть підсвідомі думки, будуть вписуватися в реальність навколо тебе. В тебе немає досвіду командувати силою, якою ти зараз володієш. Тому там де не було нічого, з‘явилося небо. Твоє прагнення неба просочилося зі сну, а тріщина відреагувала.

-- Чудово. Може моє бажання, щоб тебе покарали за всі ті мерзенні речі, які ти вчинив, також просочиться, -- я відвернулася від свого нового неба і стала обличчям до неї… нього.

-- Вибач за те, що позбавлю тебе ілюзій, -- промовило воно. – Божественна магія перебиває те, чим ти там володієш.

Вона сиділа в кутку, намотувала своє довге, кучеряве волосся на палець, знову і знову. Вона вже давно не рухалася з того кутка. Та й взагалі її – його – так насправді там не було.

-- Шкода, -- сказала я і обернулася назад до свого нового неба. Воно було краще ніж нічого. Але не набагато. Одноманітна сіра широчінь. Чесно кажучи, трохи депресивна. Горизонт – лишень неясна лінія, де сірість переходила в чорноту.

-- Отже, Реготуне, ти не можеш брехати мені, правильно?

-- Правильно.

-- Ти сказав, що створив мене, більш-менш. Розпочав війни і наказав вбивати бездомних дітей, тільки для того, щоб з‘явився хтось такий як я. Правильно?

-- В загальних рисах, так.

-- На якого біса?

Раптово дівчинка опинилася поряд зі мною. В мене мороз по шкірі пішов від близькості до образа чудовиська, що оселилося в моїй душі. Те, що вона була до нудоти солодкою маленькою дівчинкою, тільки погіршувало справу. Великий досвід не дав мені відсахнутися. Ніколи не показуйте вилупкам, що ви хочете відсахнутися.

-- Пам‘ятаєш, ти мала розмову з кривавою відьмою в Ненависних Водах? – запитала вона.

-- Так.

-- Ти сказала їй, що доля – це рабовласник, і що ти відкидаєш її кайдани. Мушу признати, твоя невеличка бравада пролунала непогано, але правда полягає в тому, що кайдани долі неможливо відкинути.

-- Пішла на хуй твоя правда.

-- Їх не можна відкинути. Повір мені. Я не можу брехати тобі. Проте їх можна порвати. Принаймні я так вважаю, і всі мої сестри зі мною. – Вона насупилася. – Ми мало в чому сходимося, але в цьому ми сходимося.

-- Відповідай на моє кляте запитання.

-- Ти наконечник в нашій суперечці з долею, Амро Тетіс. Більше я не можу сказати. Це не моя справа.

-- А чия це справа?

-- Тієї, Що Кидає Вісім Тіней.

Більшість свого життя я старанно намагалася уникати проблем. Не небезпеки – це невід'ємна частина злодійського буття. Коли ти вирушаєш красти рідкісні й цінні предмети, то ти будеш красти їх у впливових, важливих людей. Це небезпечно, і від цього нікуди не дітися. Ти можеш тільки намагатися мінімізувати ризик.

Проблеми – це зовсім інша справа. По-перше, вони загалом не приносять прибутків. І якщо небезпеку переважно потрібно йти і шукати, то проблеми постукають в твої двері о будь-якій годині дня чи ночі, непрошені й переважно неочікувані. Принаймні так приходили мої, занадто часто.

Тож я навчилася вдавати, що мене немає вдома.

Та все одно проблеми інколи не зупинялися і просто виламували двері.

-- Я щиро і від всієї душі ненавиджу тебе, -- сказала я.

-- Я знаю.

-- Заберися від мене, прошу тебе.

Її образ зник, давши мені ілюзію самоти. Я вдивлялася в своє нове небо, але мій погляд весь час ковзав до горизонту. Може мати небо було не такою вже…

Там було щось, на самісінькій межі мого сприйняття. Я побачила його. Щось блимнуло, тоді зникло. Я довго вдивлялася, проте більше нічого не побачила. Тоді, коли я вирішила, що це мені привиділося, воно блимнуло ще раз. Дрібна іскра золотого світла.

-- Що це в біса таке? – сказала я. Це було риторичне запитання.

-- Це, -- сказала Калара, від її слів практично перло самозадоволенням. – кінець нашого тупика.

 

Частина 4: Ніде

34

Уявіть собі, будь ласка, що ви знаєте кожну деталь всього, що існує, від найдрібнішої пилинки на травинці до танка зірок, всіх десяти мільярдів трильйонів… і абсолютно всього між ними. А тепер уявіть, якщо зможете, що ви знаєте все це, все за раз, мить за миттю, кожну дрібну зміну за зміною.

Ось що таке всезнання.

Його сильно переоцінюють, бо з нього абсолютно жодної користі. Людський, смертний розум аж ніяк не підходить, цілковито надто тендітний, просто надто обмежений, щоб справитися з нескінченною кількістю знань, якою є всезнання.

Воно мене вбило.

Око Лагни вбило мене, і тільки це врятувало мене. Якби я якимось чином пережив це, то з‘їхав би з глузду. Можливо моя голова вибухнула б, а я якимось

1 ... 71 72 73 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пропала злодійка, Майкл МакКланг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пропала злодійка, Майкл МакКланг"