Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"

—Так, поговорили, — мило посміхнувся хлопець.

—Ти справді її друг? — примруживши очі, вона підозріло дивилася на нього сидячи на дивані.

—Не зовсім, — невпевнено відповів хлопець. — Скажімо так, просто добрі знайомі, — зніяковіло посміхнувся Максим.

—Ти ж сказав, що ти її друг, — почала дівчина, похмуро дивлячись на нього.

—Я друг її друга. Ти знаєш Антонова?

—Звичайно, — фиркнула дівчина і відвернулася. Зробила ковток гарячого напою, що був у неї в руці. — Цей мерзотник! Очі б мої його не бачили!

—Чому? Що він уже накоїв? — напружився хлопець.

—Він... Нічого, — роздратовано відповіла вона і попрямувала на кухню. У цей час Катя спустилася вниз і підійшла до Максима.

—Що трапилося? — схвильовано запитала Катя.

—Що сталося у вас із Артемом? Про що мені щойно хотіла сказати твоя подруга? — серйозно запитав Максим.

—Поговоримо про це пізніше, — попросила Катя.

—Ні, кажи зараз, — вимагав хлопець.

—Максиме! Я не хочу про це зараз говорити, — підвищила голос дівчина.

—Я так розумію, він тебе образив, — тихо промовив він.

—Ха, образив, — саркастично сказала подруга, вийшовши з кухні. Катя сердито глянула на неї. — Він перед усією школою зганьбив її!

—Аня! — крикнула Катя.

—Що? Що Аня?! — у відповідь крикнула дівчина. — Вона зізналася йому у своїх почуттях до нього, а він не прийняв її почуття. Але нехай це. Він обмовив її. Сказав, що провів з нею ніч, хоча насправді цього не було, — кричала дівчина. Вона ненавиділа Артема.

—Це правда? — спокійно запитав Максим Катю.

—Так, — ледь чутно промовила вона.

—І після того випадку, я так розумію, ви більше не спілкувались?

—Ні, я намагалась не потрапляти йому на очі. Мені було не приємно взагалі тоді з ним спілкуватись.

—І він також не намагався поговорити з тобою? Ви ж були друзями чи не так? — Максим пильно дивився на Катю.

—Були, після того ми перестали бути друзями.

—За стільки часу ви так і не поговорили, а тепер ти телефонуєш йому й просиш про допомогу?

—Ти що, не віриш їй? — обурилась Аня.

—Я вірю, — звернувся до неї Максим. — Я знаю Артема і знаю як він зазвичай ставиться до дівчат. Але щоб він ось так вчинив з якоюсь дівчиною, висміяв її почуття привселюдно? Це не схоже на нього. Ти не думала над тим, що в нього могла б бути причина так поводитись. Так, згоден, він вчинив не правильно, але в мене в голові не вкладається така якого поведінка. Настільки мені відомо, у нього в школі не було друзів, окрім нас.

—В той момент мені не хотілось думати ні про що. Хотілось просто зникнути, провалитись крізь землю від сорому. Мені було важко тоді зізнатись йому в своїх почуттях, — з гіркотою сказала Катя.

—Чому тоді зараз ти з’явилась в його житті? 

—Він сам мене знайшов і запропонував допомогу. Після зустрічі з ним я згадала все що було між нами…

—Досить, — зупинив її Максим. — Я прийшов щоб просто дізнатись як ти. На вулиці чудова погода, ходімо прогуляємось,  — мило посміхнувся хлопець і простяг руку Каті. Тремтячою рукою взяла його за руку, і вони разом пішли до вхідних дверей.

—Ей, хлопче, — звернулася Аня до Максима. Пара озирнулася і зупинилася біля дверей. — Не знаю які у вас стосунки, але не ображай її. В мене чорний пояс по карате. І мені байдуже хто ти, розмажу тебе по стіні, зрозуміло? — пригрозила Аня.

—Добре, я дбайливо буду ставитися до неї, — пообіцяв, Максим мило посміхаючись. Вони вийшли надвір і попрямували до парку.