Читати книгу - "Адвокат негідників"

— Ні.

— Щось не віриться. Ви ж такий жеребець.

— Отже, ви закопали її, ви це хочете сказати, Арче?

— Нічого я не хочу сказати, Себастьяне. Тільки попрощатися і подякувати за те, що триматимете це в таємниці. Я ще дам про себе знати.

Загортаюся в ковдру, сідаю на невеличкій зовнішній терасі.

Холодно, темно, вулиці далеко внизу такі тихі й порожні.

У подібні моменти я замислююсь, чому став адвокатом захисту у кримінальних справах. Чому я вирішив все життя намагатися захищати людей, які, майже у всіх випадках, накоїли чогось жахливого? Зазвичай я можу виправдати цей вибір, але в такі моменти, як зараз, себе не обдуриш. Я думаю про архітектурний коледж, мій другий вибір. З іншого боку, я знав кількох архітекторів, і у них були свої проблеми.

Сценарій перший: Сванджер каже правду. У цьому випадку чи зобов’язують мене етика і обов’язок зберігати мовчання? До речі, питання — чи я справді є його адвокатом? І так, і ні. Угоду ми підписали, але він її порушив, заплативши мені недійсним чеком. Немає угоди — немає представництва інтересів, але все не так просто. Я зустрічався з ним двічі, і протягом обох зустрічей він вважав мене своїм адвокатом. Обидві зустрічі проходили як справжні зустрічі адвоката з клієнтом. Він просив порад. Я їх надавав. До більшості з них він прислухався. Він зізнався мені. Коли він розповідав мені про тіло, він був цілком упевнений, що говорить зі своїм адвокатом.

Сценарій другий: припустимо, я його адвокат, я його більше ніколи не побачу і вирішу розповісти поліції те, що він розповів мені. Це буде серйозним порушенням довіри клієнта, можливо, достатнім, щоб позбавити мене ліцензії. Але хто скаржитиметься? Якщо він у бігах або якщо він помре — скільки шкоди він зможе мені завдати?

Сценарій третій: чимало. Якщо тіло й справді там, де він каже, і я розповім поліції, Сванджера шукатимуть, знайдуть, допитають, висунуть обвинувачення і запроторять в камеру смертників. Звинувачувати він буде мене, і буде правий. Моїй кар’єрі настане кінець.

Сценарій четвертий: я за жодних обставин нічого не можу розповісти поліції. Вони не знають, що мені щось відомо, а я не збираюся їм розказувати. Думаю про родину Кемп і їхнє горе, але я ніяк не можу порушити конфіденційний характер відносин. Якщо пощастить, родина ніколи не дізнається, що я знав.

Сценарій п’ятий: Сванджер бреше. Надто вже йому не терпілося мені розказати. Він веде свою гру і втягує мене в якусь підозрілу схему, яка може закінчитись тільки погано. Він знав, що чек недійсний. Його безталанна мати ніколи в житті не бачила 5000 доларів, власне, як і він сам.

Сценарій шостий: Сванджер не бреше. Я можу злити інформацію Нейту Спуріо, моєму кроту в департаменті. Тіло знайдуть. Сванджера піймають і відправлять на судовий процес, а мене й близько біля будівлі суду не буде. Якщо він убив дівчину, я хочу, щоб його ув’язнили.

Вигадую ще кілька сценаріїв, і все видається ще заплутанішим, а не зрозумілішим. О 5:30 ставлю каву. Поки вона заварюється, ставлю в піраміду всі п’ятнадцять куль і розбиваю надзвичайно м’яким ударом. Сусід поруч скаржився на звуки ударів куль у дивний час, тож я вправляюся у делікатності власної гри. Проводжу серію, вісім куль опускаються в кутову лузу, я наливаю чашку міцної кави і проводжу чергову серію. Ще одна піраміда, і я лишаю чотири кулі у дюймі від лузи. Тридцять три підряд. Непогано.

Зворотна вазектомія?

Поліція за мною стежить, але не дуже прискіпливо. Напарник каже, що вони тримаються у мене на хвості приблизно половину часу, що вони пожвавилися, коли я спілкувався зі Сванджером у фургоні, але тиждень тому пожвавлення скінчилося. Напарник висаджує мене біля «Кен Карз» — парковки дешевих уживаних автомобілів в латиноамериканській частині міста. Я дещо зробив для Кена, витяг його із в’язниці, але ми обидва знаємо, що наша співпраця ще не скінчилася. Його ваблять темні справи — що темніша, то привабливіша. І поява команди спецпризначення з новим ордером на його арешт — лише питання часу.

За двадцять доларів готівкою на день Кен «даватиме напрокат» мені придатний до експлуатації автомобіль зі свого понурого автопарку, і не ставитиме запитань. Я вдаюся до цього час від часу, коли вважаю, що за мною стежать. Мій чорний вантажний фургон форд надто легко помітити. А от пом’ятий «субару», який вибрав для мене Кен, нізащо не приверне уваги. Ми