Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Брайана теж стрясали припливи насолоди. Ліза це відчувала. І з кожним з цих припливів його пестощі ставали все більш відвертими.

Це безумство тривало кілька хвилин, поки вони не відірвалися одне від одного знесиленими. У голові туманилось — жодної думки.

Брайан заговорив першим.

— Елізабет, я чекаю від вас згоди. А якщо у вас залишилися сумніви… — він глянув на її губи з легкою погрозою, ніби у разі її опору збирався зацілувати до смерті.

Ім'я сестри, що злетіло з його вуст, зіграло для Лізи роль холодного душа. Вона тут, щоб відмінити заручини! Збиралася переконати Брайана розумними аргументами, що весілля не потрібне, а сама діє всупереч усім планам.

Ліза видихнула, порахувала до трьох і почала говорити, намагаючись вимовляти слова спокійно.

— Я не можу сказати вам «так», ваша світлосте. І аргументи у мене ті ж самі, що і раніше. По-перше, найближчі кілька років я збираюся присвятити навчанню, а не сім'ї, по-друге, між нами немає справжніх почуттів...

— Я б посперечався, — спробував перебити Брайан, але Ліза продовжила.

— …а по-третє… — вона набрала більше повітря в легені, щоб вимовити найважливіший, найвирішальніший аргумент. Все зайшло надто далеко. Вона має це сказати: — …а по-третє, я не Елізабет.