Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

— Цей Блідолиций не обдурив. «Західний Пік» — є таке місце в цьому їх лускатому місті, — Ханар витягнув з сумки черговий кинджал, відправив його в політ. Той встромився точно в центр двері кімнати, поруч з трьома своїми побратимами.

— Твоя коханка зможе нас там легалізувати? — уточнив Тарк.

— Командире, ти не знаєш, на що мене штовхаєш! — завив маг, з відчаєм хапаючись за руді чуприну, — вона ж у мене клешнями вчепилася. Ледве від візиту в дівочу спальню відвертівся.

— А ти не опирайся, — дружньо порадив Стік, — якщо дуже страшна, можу настій зварганити — результат буде стійким, а головне на будь-яку спрацює.

— Порталься ти знаєш куди, — відмахнувся від допомоги Ханар, — у мене і без твоїх настоїв працює все як треба. Краще затички у вуха дай, а то досі її голос в голові дзвенить.

— Затички не давати, — втрутився командир, — мені глухий агент не потрібен.

— Світом клянусь, нічого там слухати, — Ханар притис до грудей черговий кинджал, благально дивлячись на Тарка.

— Ось особисто і переконаєшся, що нічого, — командир був непохитний. — Ти казав, що її сім'я отримала право вести торгівлю з ящірками.

— Отримала, — скривився Ханар, розуміючи, що від завдання йому не відкрутитися, — вони там і будиночок собі прикупили.

— Роби, що хочеш, але післязавтра вранці сім'ю Ралафів повинні відвідати п'ять нових ділових партнерів. І почати вони захочуть з огляду драконівського міста. Сам розумієш, без їх поруки нас перший же патруль звідти викине. Ріглі, з тебе нові обличчя, я займуся маскуванням джерел. Стік, наш герой повинен бути в нормі завтра до вечора.

— Так, я вже, — скинувся було Корін, але впав назад, придавлений рукою цілителя.

— Буде, — пообіцяв той.

— Ще, — Тарк парою штрихів закінчив малюнок і спалив його в один рух, струсив попіл на підлогу, — ми не знаємо, хто нас там чекатиме, тому всім мати готові структури і щонайпотужніші. Ханар, видай персні, та не скупися. Купці повинні бути багатими. І не думай видавати підробки, як минулого разу. У цьому місті навіть немовлята в каменях розбираються.

Ханар зморщився.

— Командире, в ту діру не було сенсу тягнути щось цінне, там і скло за діамант зійшло б.

— Ти не повіриш, які діаманти можуть зустрічатися в таких дірах. Всім усе ясно? — підвів підсумок Тарк.

— Що будемо робити з Хірано? — запитав Ріглі.

— Упевнений, що це він?

— Більше нікому, — знизав маг плечима, — один з дослідами возиться. Бонас, коли ми в гості до герцога збиралися, ввалився в зал з двома такими красунями… Упевнений, йому не до блідолицих тієї ночі було. А ось Хірано ніхто з нас більше не бачив.

— Згоден, — насупився Тарк, — і все ж, щось не сходиться. Ми ж усі знаємо Хірано ще по Остпольській операції. Нормальний мужик.

— Може, тоді він і був нормальним, — заперечив Харан, — але хто знає, що його могло змінити.

— Добре, — здався Тарк під напором команди, — але брати його поки рано. Нам важливо не зірвати ту зустріч. Самі знаєте — брати цих гадин треба разом. Може, ще яка гниль вилізе.

Глава 26

Ласті очікував на Риль у дворі. Мовчки окинув пильним поглядом. Присутність Зарана за спиною у дівчини на розмову не надихала.

У портал зробили крок так само мовчки. Цього разу на трасі було многодраконно, три силуети кружляли в західному небі. Ластіран не став чекати цікавих гостей, миттєво прийняв першу подобу, підставив Риль крило. Дівчина звично, н-да, її звички стають все більш лякаючими, піднялася до нього на спину, обплутала себе і дракона нитками, кинула думку: «Готова!» Скелі зникли з поля зору, а небо зробило крок назустріч, відкриваючи блакитні крила.

Азарт, передчуття, радість — ось те, що панувало зараз в серці Риль. Майбутній політ витіснив весь страх, сумніви і нервозність.

Весь час до старту дівчина перевіряла щити, ускладнювала шари і тренувалася міняти їх місцями: обігрівальний — для основної частини шляху, водонепроникний з запасом повітря — для підводного, вогнетривкий — для печер. Перший раз Ласті спеціально повертався до струменів вогню так, щоб ті не зачепили дівчину. Але під час гонки йому може і не вистачити на це часу. Так що зі своїм захистом вона повинна справлятися сама, непогано було б ще і дракона захистити. Ласті схвально хмикнув. Він не втручався в її підготовку, а значить, вона все робила правильно.

Ось і стартовий виступ. Риль прикрила окремим щитом те, що не було призначене для чужих пазуристих лап. Стримає свою обіцянку дракон? Якщо ні, то їх спільне майбутнє під питанням. Найменша недовіра після злиття переросте в справжню параною.

Дракон зірвався вниз, набираючи максимальну швидкість. Повз змазаними тінями проносилися скелі. Риль було не до пейзажних красот, це останнє тренування і останній шанс поліпшити їх результат. Або це не її думка? Хтось невдоволено рикнув: «Не відволікайся!» Точно не її, так гарчати вона поки ще не навчилася.

Вирішили перевірити щит на стійкість. Поки вона роздумувала, готова чи ні, дракон встиг пірнути в найближчий вогняний сплеск. Навколо дівчини забушувала справжня вогняна хуртовина. Жар на мить здався нестерпним, щит не зміг поглинути все тепло цілком, але вже через долю секунди вони виринули з завіси вогню.

Риль судорожно перевірила себе на цілісність. «Уф, пронесло, точніше, пронесли», — з полегшенням видихнула. У відповідь глузливо пхикнули: «Боягузка!»

Запаморочливе падіння з водоспаду, і дракон майже під прямим кутом входить в воду. Риль не змогла перенести видовище поверхні озера, що стрімко наближалася, тому просто закрила очі. Здавалося, навіть серце перестало битися. Удар об воду вона не відчула, щит прийняв всю силу удару на себе, а ось холод відчула відразу. Намагаючись тихіше стукати зубами, міцно притулилася до теплої луски дракона, не втрималася, ніжно провела по ній пальцями. «Не відволікай», — прийшла чужа думка, а за нею хвиля любові та ніжності. Риль миттю стало жарко, немов вони пливли не на глибині гірського озера, а в теплих тропічних водах. «Починається», — стиснула зуби, згадуючи недобрим словом і драконів з їх злиттям, і свій організм, що втрачав глузд. «Хіба тобі було погано зі мною?» — ображено запитав хтось, перебуваючи в її голові, як у своїй власній. Риль тільки зітхнула: «Давай спочатку мага зловимо, а потім будемо розбиратися». У відповідь теж зітхнули: «Дурна,