Читати книгу - "Моя всупереч, Алекса Адлер"

А сьогодні дещо дійсно змінилося.

До цього дня я дотримувався суворої дистанції. Всім своїм виглядом показуючи, що ставлюся до нього з вдячністю та повагою, але тільки як до наставника, радника та союзника.

Але сьогодні трапилася інсі Зеа-ма. І несподіваний сплеск власницьких інстинктів, про існування яких я навіть не підозрювала. Принаймні щодо нього. І він це побачив.

− Щось не так, моя імператрице? – запитує Сетору, виразно дивлячись на мої пальці, в яких дрібно тремтить ашарівська подоба вилки з двома зубцями.

− Ні. Все гаразд, − хитаю головою. Зітхнувши, опускаю прилад назад на тарілку. Якщо я продовжу їсти, можу і подавитися. Спочатку потрібно переварити здогад, що осяяв мене щойно.

Здається, дехто сьогодні вирішив зіграти на моїх ревнощах.

Якщо це так... обламаєшся, рудий маніпуляторе.