Читати книгу - "Син Нептуна, Рік Рірдан"

— Має бути якийсь спосіб, — промовила вона. — Хіба в амазонок немає якихось... особливих сил чи чогось такого?

— Не більше ніж у інших напівбогів. Ми помираємо, так само як і всі смертні. Є така група лучниць — послідовниць богині Артеміди. Їх часто плутають з амазонками, але мисливиці відмовляються від чоловічого товариства в обмін на майже вічне життя. Ми — амазонки, нам більше до вподоби жити на повну. Ми закохуємось, б’ємося, вмираємо.

— Я гадала, ви ненавидите чоловіків.

Гілла і Кінзі водночас розсміялись.

— Ненавидимо чоловіків? — перепитала цариця. — Ні, ні, нам подобаються чоловіки. Ми просто любимо показувати їм, хто головний. Але це не стосується нашої розмови. Якби я могла, я би зібрала своє військо й поспішила на допомогу сестрі. На жаль, моя влада слабка. Коли мене вб’ють у бою — а це лише питання часу, — Отрера стане царицею. Вона вирушить із нашим військом до Табору Юпітера, але не допомогти моїй сестрі, а приєднатися до армії велетня.

— Ми повинні зупинити її, — промовила Хейзел. — Ми з друзями вбили Фінея, одного з Геїних слуг у Портленді. Ми можемо допомогти!

Цариця похитала головою.

— Вам не можна втручатись. Як цариця, я мушу самотужки розв’язувати свої проблеми. До того ж твої друзі ув’язнені. Якщо я їх відпущу, то виглядатиму слабкою. Або я вас страчу, як порушників наших володінь, або це зробить Отрера, коли стане царицею.

Серце Хейзел завмерло.

— Отже, ми обидві мертві. Я вдруге.

У дальній клітці гнівно заіржав Аріон. Він став дибки і хвицнув копитами по ґратах...

— Кінь наче відчуває твій відчай, — промовила цариця. — Цікаво. Він, до речі, безсмертний — син Нептуна і Церери.

Хейзел закліпала очима.

— У двох богів народилось лоша?

— Довго пояснювати.

— О! — Обличчя Хейзел зніяковіло.

— Він найшвидший кінь у Всесвіті, — промовила Гілла. — Пегас із його крилами відоміший, але Аріон несеться, наче вітер як на суші, так і в морі. Не існує істоти, швидшої за нього. Знадобилися роки, аби його впіймати — це один з наших найвеличніших трофеїв. Але користі з нього жодної. Він нікому не дозволяє на себе сідати. Я гадаю, що він ненавидить амазонок. До того ж його дорого утримувати. Він їсть усе, але найбільше полюбляє золото.

У Хейзел защипало позаду шиї.

— Він їсть золото?

У голові сплив давній спогад, як цей кінь ходив за нею на Алясці. Вона тоді подумала, що він їсть золоті самородки, які з’являлись під її ногами.

Хейзел нахилилась і натиснула рукою на підлогу. Тієї самої миті вона тріснула, і з-під землі виштовхнувся шматок золотої руди розміром зі сливу. Хейзел підвелась, розглядаючи свій трофей.

Гілла і Кінзі витріщили очі на неї.

— Як ти?.. — цариця здивовано розкрила рота. — Хейзел, будь обережною!

Хейзел підійшла до клітки з жеребцем. Вона просунула руку між ґрат, і Аріон з опаскою з’їв шматок золота з її долоні.

— Неймовірно, — промовила Кінзі. — Остання дівчина, яка таке спробувала...

— ...тепер має металеву руку, — закінчила цариця. Вона придивилась до Хейзел із новою цікавістю в очах, наче вирішувала, додати щось до сказаного чи ні. — Хейзел... ми роками полювали за цим конем. У пророцтві йшлося, що одного дня найхоробріша войовниця приборкає Аріона і поскаче на ньому верхи назустріч перемозі, проголосивши нову еру процвітання для амазонок. Однак жодна амазонка не може до нього навіть доторкнутись, а про приборкання годі й казати. Навіть Отрера спробувала і зазнала невдачі. Двоє загинули в спробі на нього залізти.

Усе це мало би бентежити Хейзел, але вона не уявляла, як цей прекрасний кінь може її скривдити. Вона знову просунула руку між ґратами і погладила Аріонів ніс. Він ткнувся мордою до її руки, задоволено заіржав, наче казав: «Ще золота! Смакота».

— Я би згодувала тобі ще, Аріоне. — Хейзел багатозначно зиркнула на царицю...— Але, здається, спізнююсь на страту.

Цариця Гілла переводила очі з Хейзел на коня і назад.

— Неймовірно.

— Пророцтво, — промовила Кінзі. — Чи можливо?..

Хейзел бачила, як цариця обмірковує якийсь план.

— Тобі не бракує відваги, Хейзел Левек, — нарешті сказала вона. — І, здається, Аріон обрав тебе. Кінзі?

— Так, царице.

— Ти сказала, що клітки охороняють Отрерині прибічники?

Кінзі кивнула.

— Я мала це передбачити. Пробачте...

— Нічого, це пусте. — Царицині очі заблищали так само, як блищали у слона Ганнібала щоразу, коли його відпускали руйнувати фортецю. — Для Отрери було б ганьбою, якби її прибічники не впорались зі своїми обов язками — якщо б, наприклад, їх перемогла якась чужинка, а в’язні б втекли.

Кінзі посміхнулась.

— Так, царице. Страшною ганьбою.

— Певна річ, — продовжила Гілла, — жодна з моїх охоронниць нічого би про це не знала. Кінзі нічого нікому не розповідала.

— Безперечно, ні, — погодилась Кінзі.

— І ми не змогли б тобі допомогти. — Цариця здійняла брови, дивлячись на Хейзел. — Але якщо тобі якимсь чином вдалось би перемогти вартових і звільнити друзів... наприклад, узявши одну з амазонських карток...

— Яка дає змогу здійснювати миттєві покупки, — додала Кінзі, — і відчиняє тюремні камери одним кліком.

— Якби — бороніть боги! — щось подібне сталось, — продовжила цариця, — ти би знайшла зброю і припаси своїх друзів на охоронному пості поряд з камерами. І хто знає? Якби тобі вдалось повернутись у цю тронну залу, поки я готувалась би до двобою... ну, я вже згадувала, що Аріон дуже швидкий кінь. Було б прикро, якби його вкрали і використали для втечі.

Хейзел наче під’єднали до розетки — електричний заряд пронизав усе її тіло. Аріон... Аріон може стати її конем. Треба тільки врятувати друзів і пробитись боєм крізь цілу націю майстерних воїнів.

— Царице Гілло, — промовила вона, — я... я такий собі воїн.

— О, існує багато способів вести війну, Хейзел. У мене передчуття, що ти досить винахідлива. І якщо пророцтво правдиве, ти допоможеш народу амазонок