Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Війни художників 📚 - Українською

Читати книгу - "Війни художників"

300
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Війни художників" автора Станіслав Стеценко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 72 73 74 ... 215
Перейти на сторінку:
індички, час од часу позираючи на неї.

Ствердний кивок.

— То ти маєш знати, що товариш Сталін і товариш Берія — це одне ціле. Без товариша Берії немає товариша Сталіна і навпаки. Ти думаєш, те, що сталося з тобою минулого разу — це погано?

Лілія промовчала. Вона не сказала «так», бо не хотіла їхати у турму.

— Думаєш. По очах бачу, що думаєш! І дуже помиляєшся! Зустріч зі мною пройде через усе твоє життя червоною ниткою. Ти її ніколи не забудеш. Подумай, чи ти дозріла до того, щоб іти до комуністичного суспільства? Ось — питання із питань! Комуністичне суспільство зароджується вже сьогодні. Але виникає не з порожнечі. Грандіозні плани партії складаються з маленького внеску кожного! Ти віриш товаришу Сталіну?

Вона знову кивнула. Він налив іще бокал:

— Випий до дна.

Вона хитнула головою.

— Пий! — гаркнув він, і Лілія швидко випила. — Тепер їж оце — індичка добре йде із червоним вином.

Вона взяла шматок і почала механічно жувати, не відчуваючи смаку. Аби лише він не кричав і не погрожував турмою.

— А як ти думаєш, хто сьогодні є правою рукою товариша Сталіна? Чого мовчиш? — він жбурнув кістку в тарілку, знову наповнив бокали. — Відповідай!

— Товариш Молотов? — невпевнено відповіла вона.

— Єврей Скрябін? — обурився Берія. — Він не може бути правою рукою товариша Сталіна! Права рука товариша Сталіна — це озброєний загін радянського народу — Контора, тобто НКВС, і його керівник товариш Лаврентій Павлович Берія! Сьогодні вісімдесят відсотків чиновників і військових — вороги народу! Ми випікаємо цю скверну розпеченим залізом. НКВС — це каральний меч партії і товариша Сталіна! Ти повинна вирішити: з ким ти? Із партією і народом чи з їх ворогами? Народ, партія, товариш Сталін — це сьогодні для тебе я! — він гучно ляснув долонею по столу. Узяв бокал, випив і з запалом продовжував: — Сьогодні я і товариш Сталін для радянського народу — це все. Без нас, без партії люди — сліпі кошенята! І ти повинна ототожнювати і мене, і товариша Сталіна з рухом до комунізму. Розумієш? Світ улаштований так, що в ньому є дві частини — світла й темна. Ти думаєш, що живеш у світлій частині, але навіть не здогадуєшся, що, хай і опосередковано, маєш відношення до темної. До ворогів народу! Твоє прізвище Гофман — так?

— Так, — не розуміючи, до чого тут її прізвище, тихо відповіла вона.

— Ти знаєш, що це прізвище має німецьке походження?

— Так, але вже кілька поколінь…

— …твої рідні живуть у Росії та СРСР. Ти вже не пам’ятаєш своїх німецьких предків. Це ти хочеш сказати? — широко посміхнувся він, задоволений, що «на раз» прорахував її відповідь.

— Так, — вона кивнула. Він абсолютно точно озвучив її думку.

— Чудово, не заперечую. Національність не має значення. На нас працює увесь Комуністичний Інтернаціонал! І в самій Німеччини, Британії, Франції є комуністи, віддані нам. Але ми вимагаємо відданості повної, до останньої клітини організму. Або ти з нами, або ти ворог народу. Пий!

Лілія випила. Він наливав ще і говорив. Говорив. Вона швидко сп’яніла і вже відчувала в його словах і справді глибокий сенс. Що вона повинна віддати себе повністю світовій революції — а значить, йому, керівнику авангардного загону цієї революції — НКВС. І коли він, утупившись у неї скельцями пенсне, в яких хижо виблискувала світлом величезна люстра, сказав:

— Тепер ти розумієш мене?

Вона кивнула. Звісно, тепер вона розуміє.

— І віриш мені?

Вона знову квапливо кивнула.

— Зніми сукню!

Вона підкорилася. Встала, розстебнула ґудзики і стягнула сукню через голову. Охопила себе схрещеними руками за плечі. Він устав, підійшов і став поряд.

— Прибери руки.

Вона опустила руки.

— Повернися.

Вона повернулася спиною. Він поклав пенсне на стіл. Розв’язав пояс халата і кинув його на крісло. Вправно розстебнув їй ґудзики бюстгальтера, пошитого модисткою з ательє, що на Смоленському ринку. Кинув його на свій халат. Обняв її, взяв за груди.

— Добре. Тепер я бачу, що ти віддана справі побудови комунізму.

Повернись. Вона підкорилася.

— Обійми мене, поцілуй.

Вона знову підкорилася, поклала руки йому на плечі й підняла очі. Він посміхнувся й упився їй у губи поцілунком.

Вона проснулася, коли ходики на стіні пробили дев’яту ранку. Берії не було. Майже відразу з’явилася жінка років сорока. Ніби слідкувала за нею. Провела її у ванну кімнату, потім у кімнату, де був накритий сніданок. Вона щось з’їла. Потім з’явився Саркісов і провів її повз охорону до автомобіля. Знову вручив букет із семи троянд. Цього разу червоних. Відвіз додому, занісши в квартиру купу коробок з одягом і продуктами. Вона з’явилася на роботу майже опівдні. Герасимов визирнув, пильно глянув на неї і, не зронивши ні слова, зник у себе в кабінеті.

Розділ 24

6 квітня 1940 року, 10 год. 23 хв.

Москва


Семен Михайлович Гвоздиков — сусід художника Гущенка по комунальній квартирі на вулиці Біговій, у цеху зосереджено свердлить металеві заготовки. Чотири дірки свердлом «на 16» у металевому прямокутнику — 30 на 76 міліметрів. Потім цей металевий прямокутничок стане частиною танка КВ. Якою саме, Гвоздикову знати не дозволено. Він свердлить прямокутники, які йому підвозять до станка у металевих ящиках. Потім їх везуть до іншого станка — шліфувального. І так із дня у день.

Робота — 10 годин на добу. І тепер, за вказівкою товариша Сталіна, не шість, а сім днів

1 ... 72 73 74 ... 215
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війни художників», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війни художників"