Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Чужа гра 📚 - Українською

Читати книгу - "Чужа гра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чужа гра" автора Сергій Ухачевський. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 72 73 74 ... 94
Перейти на сторінку:
не роби, я баба затуркана, з німецької провінції, але — суцільна ерогенна зона.

— Хочеш спробувати, як це — з жінкою?

— Боюся, що сподобається. Ти гарна, а в мене після пологів — животик, груди обвисли. Не уявляю, як на пляж вийду.

Ольга підсунулася ближче, провела рукою по обличчю подруги, та проковтнула хтиву грудку, що застрягла в горлі, і гарячою щокою притулилася до руки подруги.

— Тіло не головне, — прошепотіла Ольга. — Головне людина, яка з тобою.

Ірина обняла подругу за шию і пристрасним поцілунком припала до її уст. Ольга відповіла на поцілунок. Все довколишнє перестало нагадувати про реалії, хотілося бути безтурботною і божевільною. Ірина давно не знала поцілунків, не відчувала солодких пестощів губ на шиї, грудях, і відчуття ці загострювалися усвідомленням табу, яке мораль наклала на жіночу любов.

… Вони лежали на величезному ліжку з розбурханою постіллю, віддихувалися, хмільними очима дивилися у стелю і курили на двох одну сигарету. Тютюновий дим забивав памороки і трішки подовжував відчуття затихаючих конвульсій оргазму.

— Ніколи й гадки не мала, що це так приємно, — зізналася Ірина. — Коли ходила вагітною з Наталочкою, постійно снилося, що я кохаюся з жінкою. Але не уявляла, що зможу зважитися.

— Не думай про умовності. Ми разом, бо нам подобається, ми потрібні одна одній. Я також не гадала, що ти опинишся в моєму ліжку. Хоча… Іноді про тебе думала.

— Думки матеріалізуються. А я, мабуть, після Андрія не зможу бути з чоловіками. Не тягне ні до кого.

— Коли мій тато пішов до Наташі, мені теж довго нічого не хотілося.

—… Я вирішила прокрутити кілька операцій, заробимо грошей. Треба притягнути Інну, у неї готова фірма. Ключова фігура — твій татусь, його зв’язки і можливості.

Наступного дня Ірина зустрічалася з Гаркавим. Схуд. Напередодні виборів з’їв собі нервів більше, ніж під час партійної афери Кірцуна. Біля нього схудла й Саша.

Коли сіли обідати, запропонував випити за спокій душі Андрія і батька:

— Если бы не эти подонки, мы с ними были бы на коне!

Ірина після позавчорашнього не могла дивитися на спиртне.

— Мене цікавить ось що, — промовила. — Андрій мав частку у «Руській»… Я хочу її отримати.

Гаркавий помовчав, стис вилиці:

— К сожалению, мы перерегистрировали фирму — изменились учредители…

— А що зі старою фірмою, там залишилися гроші?

— Ими перекрыли убытки от пожара.

— Шкода, — опустила голову. — Сподівалася на вас.

Саша благально подивилася на чоловіка. Він танув під її поглядом:

— «Гремлины» нас кинули, — переписали доли Андрея, Князя и Ангела на себя.

— А як закони?!

— Закон один — деньги. Они сумели даже продать ферму и цехи Калача, не имея к ним отношения…

— Мені потрібні координати Краснова і Паші…

Увечері телефонувала до Московського і поскаржилася, як вчинили з нею «гремліни». На що той сказав:

— Сьогодні переговорю з Мойшею, можливо, вирішить питання… Але тебе навряд чи допустять до «лівої» кухні, де реальні бабки. Якщо навіть отримаєш блокуючий пакет акцій.

— Було б добре.

— Переможці бувають милостиві.

— Дякую. Буду в Москві, можна зайти в гості?

— Звичайно. Пам’ять про Андрія для мене — свята.

Потім зателефонувала до Краснова. Коли назвалася, розм’як, запитав про здоров’я, добрим словом пригадав покійних чоловіка та батька, запитав, чим може допомогти.

— Ви, мабуть, пам'ятаєте мого братика Василька, зараз лікується в Німеччині, треба робити складну операцію, що коштує не менше півмільйона доларів…

— Що це за операція? — здивувався.

— Пересадка кісткового мозку. Все Чорнобиль…

— Це великі гроші… Можу внести свою частку.

— Хочу самостійно заробити. Є ідея. Можна до вас під'їду?

— Якщо це серйозно… Буду радий бачити.

Ірина, поклавши трубку, задоволено посміхнулася.

Продовжувала мешкати в Ольги і не хотіла повертатися на Либідську. Подобалося спати з подругою, відчувати її тіло, піддаватися пестощам, прокидатися вранці на величезному ліжку, дивитися у високу стелю і чутися щасливою.

Тільки скучала за Наталочкою, щодня телефонувала до свекрухи і розпитувала, як донька. Та раділа, що має на старість років потіху, не спускала її з рук і говорила невістці, якщо є справи, нехай завершує. Але до завершення було дуже далеко…

Якось приїхав Максимів. Був п'яний — перебрав зайвого на чиємусь дні народження і повідомив:

— Ми з Князя зняли звинувачення, нехай приїздить, будемо працювати. Одній тобі не справитися, а я постійно у відрядженнях…

— Я не збираюся ні з ким конфліктувати.

— А доведеться. Треба, щоб поряд був хтось надійний.

52

Останній гвіздок у кар'єру Кіркуєва як міського голови забила листівка «Брехня без меж» з його реальною біографією: в якому «дитячому будинку» виховувався, про циганське життя, відсутність освіти, зв'язки з кримінальним світом, а також про брудні технології, застосовані в передвиборній компанії. Листівку батько взяв у пошті.

Валентин, побачивши її, мало не завив у небо, почав істерично штовхати стільці, перекинув стіл, зірвав штори з вікон і закричав: «Хто це зробив»?! Вискочив на вулицю, сів у машину і помчав до офісу.

Петро Микитович підняв листівку, перечитав і, спираючись на ціпок, сів… Валентин ні разу не назвав його татом, розмовляв грубо і виключно російською. Напевне, написане — правда. На старість дав себе втягнути в аферу. Рідний син виявився чужою людиною. Частину вини за це батько відчував на собі.

Не вистачало повітря, стало важко дихати, звівся, щоб відчинити

1 ... 72 73 74 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужа гра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чужа гра"