Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Сектумсемпра

Уранці на уроці заклинань, попередньо наклавши на тих, хто сидів поблизу, закляття-глушиляття, втомлений, але задоволений учорашнім досягненням, Гаррі розповів про все Ронові й Герміоні. Обоє були приємно вражені тим, як Гаррі лестощами виманив у Слизорога спогад, і з благоговінням вислухали розповідь про Волдемортові горокракси та Дамблдорову обіцянку взяти Гаррі з собою, коли він знайде наступного горокракса.

Слухаючи Гаррі, Рон мимоволі розмахував чарівною паличкою, спрямованою кудись у стелю, а коли той закінчив, Рон від здивування аж рота роззявив:

- Ого. Ти з Дамблдором... щоб знищити... ого.

- Роне, ти викликаєш снігопад, - терпляче взяла його за руку Герміона й відвела чарівну паличку зі стелі, з якої й справді почали падати великі білі сніжинки. Гаррі помітив, що запухла від сліз Лаванда Браун з-за сусіднього столика кинула на Герміону такий спопеляючий погляд, що Герміона негайно відпустила Ронову руку.

- Ой, так, - здивовано глянув собі на плечі Рон. - Вибачте... Тепер можна подумати, що в нас лупа...

Він струсив з Герміониних плечей штучні сніжинки. Лаванда розплакалася. Рон відвернувся від неї з винуватим виразом.

- Ми з нею порвали, - прошепотів він Гаррі, не ворушачи губами. - Учора ввечері. Коли вона побачила, як я виходив з Герміоною зі спальні. Тебе вона не помітила, то й подумала, що ми там були тільки вдвох.

- А ти, - спитав Гаррі, - не шкодуєш, що між вами все скінчилося?

- Ні, - зізнався Рон. - Не дуже було приємно, коли вона здійняла крик, але принаймні ми порвали не з моєї ініціативи.

- Боягуз, - муркнула Герміона задоволено. - Та той вечір узагалі був важкий для романтичних пар. Джіні й Дін також посварилися - чув, Гаррі?

Гаррі здалося, що вона, повідомляючи новину, глянула на нього багатозначно, та хіба могла вона знати, що всередині в Гаррі зненацька все затанцювало в ритмі самби? Вдаючи незворушність, він запитав якомога байдужіше:

- Чого це вони?

- Та через дурничку... Джіні сказала, що не любить, коли він їй помагає пролазити в отвір за портретом, наче вона сама не вміє... але вони вже давно гиркалися.

Гаррі подивився на Діна, що сидів у протилежному кутку класу. Видно було, що той смутний.

- І ти тепер опинився перед вибором, правда? - запитала Герміона.

- Тобто? - не зрозумів Гаррі.

- З квідичною командою, - пояснила Герміона. - Якщо Джіні й Дін не розмовлятимуть...

- А... ну, так, - відлягло Гаррі від серця.

- Флитвік, - попередив Рон.

До них підскоком наближався крихітний викладач заклинань, а крім Герміони, ніхто з них ще не зумів перетворити оцет на вино; її колба була повнісінька соковитої темно-червоної рідини, тоді як у колбах у Гаррі й Рона хлюпало щось брудно-буре.

- Годі вже, хлопці, годі, - докірливо пискнув професор Флитвік. - Менше розмов, а більше діла... ану покажіть, на що ви здатні...

Хлопці з усієї сили зосередилися, разом підняли чарівні палички й націлили їх на колби. У Гаррі оцет перетворився на лід; а Ронова колба взагалі вибухла.

- Так... завдання додому... - вигулькнув з-під стола професор Флитвік, виймаючи з капелюха скалки скла, - відпрацювати практичні навички.

Так збіглося, що після уроку заклять у всіх трьох виявився вільний урок, тож вони пішли разом до вітальні. Рон, видно, вже й забувся про розрив стосунків з Лавандою, Герміона теж була в доброму гуморі, хоч, коли її запитали, чого вона так усміхається, то дівчина відповіла просто:

- День сьогодні гарний.

Ніхто з друзів не здогадувався про жорстоку битву, що точилася в голові у Гаррі:

Вона Ронова сестра.

Але ж вона порвала з Діном!

Вона все одно Ронова сестра.

А я його найкращий друг!

Це ще гірше.

Якщо я спочатку поговорю з ним...

Він тебе вдарить.

А якщо мені все одно?

Він же твій найкращий друг!

Гаррі й не помітив, як вони пролізли крізь отвір за портретом у залиту сонцем вітальню, і тільки невиразно зафіксував, що там зібралася зграйка семикласниць. Аж тут Герміона закричала:

- Кеті! Ти повернулася! Як здоров’я?

Гаррі поглянув - і справді, це була вже здорова-здоровісінька Кеті Бел, навколо якої щебетали подруги.

- Усе чудово! - радісно відповіла Кеті. - Виписалася зі Святого Мунґа в понеділок, побула кілька днів удома з батьками, а сьогодні зранку прибула сюди. Гаррі, Ліна мені якраз розповідала про Маклаґена й про матч...

- Так, - буркнув Гаррі, - але тепер, коли ти повернулася і Рон у формі, ми маємо всі шанси роздовбати Рейвенклов, а це означає, що ми зможемо ще поборотися й за Кубок. Послухай, Кеті...

Його так розпирала цікавість, що на певний час він навіть забув про Джіні. Притишивши голос, поки подруги Кеті збирали речі, щоб не спізнитися на трансфігурацію, Гаррі спитав:

- ...оте намисто... пам’ятаєш, хто його тобі дав?

- Ні, - сумно похитала головою Кеті. - Усі мене про це питають, а я поняття не маю. Пам’ятаю тільки, що в «Трьох мітлах» ішла в жіночий туалет, і все.

- Але ти туди зайшла? - втрутилася Герміона.

- Пам’ятаю, що двері відчинила, - відповіла Кеті, - отже, той, хто мене імперіуснув, мусив стояти відразу за ними. Після того в моїй пам’яті провал, і отямилася я лише два тижні тому в лікарні Святого Мунґа. Чуєте, я мушу вже бігти, не хочу, щоб у перший же день Макґонеґел примусила мене переписувати тексти...

Вона схопила сумку й підручники і побігла наздоганяти подруг, покинувши Гаррі, Рона й Герміону за столом біля вікна міркувати про сказане.

- Отже, намисто Кеті мала дати якась дівчина чи жінка, - сказала Герміона, - якщо це відбулося в жіночому туалеті.

- Або хтось перевтілився в дівчину чи жінку, - уточнив Гаррі. - Не забувайте, що в Гоґвортсі був цілий казан з багатозільною настійкою. Ми знаємо, що частину її вкрали...

В його уяві марширували, як на параді, численні Креби й Ґойли, перевтілені в дівчат.

- Думаю, варто мені знову хильнути фелікса, - сказав Гаррі, - й ще раз спробувати проникнути в кімнату на вимогу.

- Тільки змарнуєш відвар, - заперечила Герміона, відкладаючи щойно вийняту з сумки «Складову абетку Спелмена». - Гаррі, тут одного везіння мало. Ситуація зі Слизорогом була інакша; ти й так умів його переконувати, треба було тільки підкоригувати обставини.