Читати книгу - "Гра почалась 4. Губернатор, Євгеній Шульженко"

Полонений не втримав прут, зброя полетіла вниз. Сам він спробував змінити позу, але це було його найбільшою помилкою. Руки, мокрі від поту, зісковзнули, та хлопець зірвався. Чемпіони зробили вигляд, що злякались та спробували спіймати полоненого. Хоча насправді, вони не дуже й хотіли цього. Семен впав на траву, відчувши, що щось зламав. Хлопець закричав, але не міг ворухнутись. Він міг лише бачити перед собою.

До полоненого підійшов чемпіон з битою та опустився на коліна. Биту поклав поряд та стягнув шолом, який закривав обличчя. Вибриті боки та коса видали губернатора. Він був мокрий, але задоволений. Євген подивився на Семена, потім оглянув його та зацокав язиком, показуючи, що справи кепські.

Семен, - тихо мовив губернатор, - ось моє покарання за Леру, - він оглянувся, - і не думав мені вижити, я цього точно не винесу. Але дивись як все добре склалось. Ти точно мав надію стати переможцем та повернутись додому, - Євген засміявся, - ти почав вірити в це! Не сперечайся! – хлопець розумів, що полонений не може нічого сказати, - як ти там мені казав? Ти отримуєш задоволення від того, що я буду мучитись? От тепер подивимось, хто останній посміється.

Губернатор піднявся на ноги та потягнувся, почав махати натовпу руками. Він підняв биту вгору та махнув нею. Закричав та почав аплодувати. В цей момент з павутиння вивели останнього гравця, переможно махаючи зброєю.

Ось і перемога, - губернатор опустився на коліно, подивився на Семена та вдарив кулаком того по обличчю

Семен відчув нестерпний біль, але не від удару по обличчю, а від кінцівок, що точно були зламані. Йому було неймовірно боляче. Колишній ватажок відчув, що провалюється в темряву. Хлопець боровся до останнього. В цілому, його помста за сестер вийшла доволі добре. Довгий час губернатор мучився, страждав. Так, він знайшов управу на колишнього ватажка поселення гіпермаркету. Але все ж таки мучився. Полонений чемпіон втратив свідомість, на секунду перестав дихати, але потім дихання вирівнялось та він заснув. Це був той самий дорослий сон, що рятував дітей від страшних травм, але брав своє взамін – вічний сон.

 

Губернатор підійшов до інших чемпіонів та привітав всіх з перемогою. Натовп шаленів та викрикував слова перемоги, тупотів ногами, стрибав біля своїх лавок. Дитячі Ігри закінчились, перемогу отримали діти міста Сонця. З одного боку це радість, з іншого – новий світ розкрив себе в повній мірі. Діти не мають середини, або добре або погано.

Євген кинув биту на поле та підняв руки догори. Інші чемпіони зробили те саме. Вони омивались криками та перемогою.

Нам потрібні діти! – крикнув щосили Євген, щоб перекричати дітей, - Нам потрібні діти!

Чемпіони підхопили губернатора та почали разом з ним кричати ці дивні три слова. Хлопці та дівчата з трибун почули слова та підхопили їх також. Стадіон вибухнув одним єдиним «Нам потрібні діти!». Так скінчились перші Дитячі Ігри нового світу, який покорив страшний вірус, що приспав всіх дорослих на цілій планеті.