Читати книгу - "Новий Атлантис, Selene Evance"

Я нервово покусувала щоку ізсередини, спостерігаючи, як Кіан неспішно крутить годинник, а потім помічаючи гравіювання, розтягує вуста в усмішці. 

— «Люблю три вічності підряд», — прочитав він уголос, і я аж підстрибнула, ніби ці слова — не мої, ніколи про них не чула. — Знаєш, кращого подарунку годі й вигадати. Навіть якби ти ці слова просто написала від руки на аркуші. 

— Ну, з цілим будинком мені годі змагатися. 

Язики полум’я заграли на його обличчі, відблиски засяяли в очах. Він м’яко всміхнувся й прошепотів:

— І я люблю тебе, Віві. Любов до тебе показала мені речі, які я досі вважав неможливими, — його голос усе стихав і стихав, він притулився лобом до мого лоба, видихнув теплу хмаринку й заплющив очі: — Хочеш, я поправлятиму тобі ковдру, хочеш, готуватиму все життя млинці, щодня даруватиму тобі своє серце й намагатимусь зробити так, щоб ти була щасливою. 

— Тоді мені треба вигадати щось не гірше для твого щастя. Я подарую тобі сертифікат на цілунки. До кінця життя, — розсміялася я, направду цілуючи його. 

— Краще два: на життя й на те, що стане після смерті. Я ж бо збираюся в рай, а що мені рай без тебе? 

— Пекло.

-THE END-

Дякую від щирого серця всім котикам-бубликам, які дочитали до кінця! Вас небагато, люблю кожного, сподіваюся, історія Віві та Кіана порадувала вас хоч трошки в ті скажені осінні холодні блекаутні дні! Історія закінчилася, Віві та Кіан ще ні. Хоч цю історію я писала одним оком уві сні, але надто вже люблю цих скажених. Сподіваюся, ви полюбили їх також. Щонайменше це найбільша була б нагорода для автора — коли його героїв люблять так само, як він сам. 

Щиро ваша — S.E. 

Кінець