Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Лють 📚 - Українською

Читати книгу - "Лють"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лють" автора Карін Слотер. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 114
Перейти на сторінку:
яка ж гарна усмішка в нього була.

— Я знаю про Стюї. — Він умів одрізнити брехню від правди. Першу з багатьох, якщо історія її чогось навчила. — Ти справді маєш дуже гарний вигляд.

— Ти вже це казав.

Джон розсміявся.

— Я намагаюся придумати, що б його ще сказати.

І він засміявся ще раз, не так від збентеження, як від радості, що її бачить. Він знову подивився на свої черевики, і вона подумала, що таких гарних вій, як у нього, ще не бачила ні в кого з чоловіків. Вони були м’які, тендітні, коричневого відтінку. Джон був здорованем, високим майже так само, як Вілл, з широкими грудьми й набагато впевненіший у собі. Попри холодну погоду, його обличчя було засмагле, а у волоссі проглядали золотисті пасма, вигорілі на сонці від роботи просто неба.

— Ти теж маєш гарний вигляд, — сказала Енджі.

Він усміхнувся, і у неї знову з’явилося відчуття, що понад усе на світі йому хотілося б отак стояти й розмовляти з нею весь день.

Що вона йому набреше? Скільки ще мине часу, перш ніж вона затягне Джона в комірчину чи в туалет і дозволить себе відтрахати, а потім зненавидить за це? Скільки ще мине часу, перш ніж вона і йому спаскудить життя?

— Джоне, за що тебе посадили?

Усмішка сповзла з його обличчя. Плечі опустилися.

— Краще тобі не знати.

— У мене вчора був клієнт, продавець алюмінієвих сайдингів, який змусив мене смоктати йому пальці на ногах і називати татком, — сказала вона. — Думаєш, тобі вдасться мене чимось шокувати?

— Я наробив помилок.

— Усі ми робимо помилки.

Джон похитав головою.

— Я не хочу про це говорити.

— Ти довгенько сидів, — відзначила вона. — Убив когось?

Джон нервово облизав губи. Він був такий схожий на Вілла, що вони могли бути братами. Утім, зважаючи на те, якою шльондрою була Віллова мати, може, вони й справді були братами.

— Треба вертатися до Рей-Рея, подивлюся, щоб він там, бува, чого не втнув, — сказав Джон.

Енджі виглянула крізь скляні двері. З курцями стояла Джина Ормвуд, і синя уніформа медсестри різко контрастувала з цигаркою, яку вона тримала в зубах.

— Був дуже радий побачитися з тобою, — сказав Джон.

— Щасти тобі.

Він уже розвернувся, щоб іти, але зупинився.

— Коли все це закінчиться, — сказав він, широко розводячи руки, неначе між ними була якась річ, якої можна торкнутися. — Коли те, що відбувається, закінчиться, — знову заговорив загадками він, — може, сходимо кудись повечеряємо чи в кіно?

— Джоне… Ти думаєш, таке справді можливо?

Він похитав головою, але сказав інше:

— Я хочу сподіватися, що це можливо, Робін. Я житиму цією надією. Я думатиму про те, як дивитимуся з тобою кіно, купуватиму тобі попкорн, може, потримаю тебе за руку, якщо у фільмі будуть страшні місця.

— Дешевше буде, якщо ти даси мені грошей, щоб я потримала тебе за твої страшні місця.

Він узяв її за руку. Вона стояла, приголомшена, і не могла поворухнутися, а він підніс тильний бік її руки до своїх губ і ніжно поцілував.

— Подумай, яке кіно ти б хотіла подивитися. Тільки таке, щоб справді страшне.

І він пішов.

Енджі прихилилася до стіни. Шумно видихнула. Ще одному милому і прекрасному юнакові вона калічить життя. Ну добре, милому і прекрасному педофілу та вбивці, але кому-кому, а Енджі не варто осуджувати людей.

В автоматичні розсувні двері зайшла Джина Ормвуд. Побачивши Енджі, трохи здивувалася, проте не зупинилася і попрямувала у приймальне відділення.

— Гей! — гукнула Енджі. — Зачекай.

Джина зупинилась, але не розвернулася.

— Дайте мені спокій, — сказала вона.

Енджі обійшла жінку й стала перед нею, щоб краще роздивитися. У Джини була розсічена губа. Під лівим оком багровів синець, на який боляче було дивитися. Не дивно, що хлопець з реєстратури так люто ненавидів Майкла.

— Що це з тобою сталося? — спитала її Енджі.

— Я впала. — Джина хотіла піти, але Енджі перегородила їй дорогу.

— Це він тебе вдарив?

— А ти як думаєш?

— Господи.

Джина звузила очі й нарешті впізнала Енджі.

— Ти трахалася з моїм чоловіком.

— Ніде правди діти. — Енджі вирішила не брехати. — Якщо це тебе втішить, бували в мене й кращі.

Джина розсміялася й одразу ж скривилася від болю, бо губа знову розійшлася. Жінка приклала руку до рота і подивилася на пальці, на яких лишилася кров.

— Господи, — простогнала вона. — Зайдемо сюди.

Вона штовхнула двері до жіночої вбиральні, і Енджі пішла за нею. Джина була мініатюрна, п’ять футів три дюйми заввишки у спортивних туфлях і важила близько п’ятдесяти фунтів[34]. Майкл був важчий за неї щонайменше на вісімдесят фунтів[35]. То було те саме, що вдарити ногою цуценя.

— Я познайомилася з ним, коли мені було п’ятнадцять років. — Джина нахилилася над раковиною і роздивлялася розсічену губу в дзеркало. — Він цікавився моєю двоюрідною сестрою. Вона була на рік молодша за мене. Я думала, що у такий спосіб оберігаю її.

Енджі слухала мовчки, не перебиваючи.

— Він був такий милий, — вела далі Джина. — Коли він був у Перській затоці, я отримувала від нього листи, у яких він писав, як сильно мене кохає і як хоче піклуватися про мене. — Вона зустрілася поглядами з Енджі в дзеркалі. — Ось як він про мене тепер піклується.

Енджі пошукала щось у сумочці.

— Усі вони попервах милі.

— Ти це на власному досвіді знаєш?

— У мене навіть є закривавлена футболка.

Джина витягла з коробки на стіні паперового рушника і намочила його під краном.

— Після народження Тіма все змінилося, — сказала вона. — Його все бісило. Він більше не хотів мене торкатися. Йшов з дому вночі, годинами десь пропадав. — Вона приклала мокрий рушник до закривавленої губи. — Іноді він щезав на всі вихідні. Я потім дивилася на одометр — він намотував п’ятсот, а то й шістсот миль.

Енджі нарешті знайшла те, що шукала в сумочці.

— Куди він їздив?

— Коли тебе часто б’ють кулаком в лице, ти дуже скоро перестаєш ставити запитання.

— Повернися, — сказала Енджі. — Вона нанесла трохи основи на спонж і взялася делікатно маскувати синець у Джини під оком. — Це «Клінік». Якщо буде трохи світліше, ніж твій звичний тон, розітри пальцями. Це зробить синець менш помітним.

— Він і тебе бив?

— Ні, — відповіла Енджі, зосереджена на тому, щоб приховати синець.

Насправді Енджі була надто п’яною, щоб пам’ятати, що саме робив з нею Майкл. Вона знала тільки те, що наступного ранку прокинулася на задньому сидінні своєї машини з глибоким укусом на грудях і таким сильним болем між

1 ... 73 74 75 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лють», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лють"