Читати книгу - "Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр, Едуард Фікер"

— Ось текст, — сказав Трепинський, подаючи папірець.

«Негайно знищіть тайник дев'ятнадцять — за вами стежить підозріла особа Фієдлер. Висилаємо людину за номером ГК 12/37. Зв'язок запасним каналом. Сховайте передавач. Для перевірки повторюємо…»

Прекрасно! Нашу акцію не викрито. Для західноберлінського центру функція Арнольда Фієдлера загадкова так само, як і для нас. Дев'ятнадцятий кілометр нас тепер не цікавить.

Звичайно, агент, якого вони пришлють, перш за все зв'яжеться з Майєром. Для цього він скористається запасним каналом. Ну, що ж. Ми мусимо з честю зустріти нового гостя.

В понеділок зранку почалися пошуки грузовика, яким перевозили на дачу шафу для одягу. Спершу вирішили обмежитись перевіркою машин з району великої Праги. Поки що ми знали лише тоннаж автомобіля, маршрут поїздки і мали приблизне уявлення про зовнішність водія. Звичайно, цих прикмет було недостатньо.

Інша група працівників ще з ночі збирала дані про минуле Юліуса Гадраби. На ранок його curriculum vitae[5] був майже готовий. Не вистачало лише кількох штрихів з того періоду життя, який нас найбільше цікавив. Детальнішу біографію Гадраби обіцяли дати трохи пізніше. Доведеться почекати. Від цього він все одно не стане кращий. Так і залишиться вайлуватим байбаком, який заради власного спокою побоявся навіть одружитися. Яндера був моторніший. Той устиг вже й розлучитися. Щоправда, ім'я його колишньої дружини встановити не вдалося.

Нагляд за районом дев'ятнадцятого кілометра можна було припинити, але я тільки зменшив там кількість постів.

Так само не варто було продовжувати посилені розшуки Арнольда. Я наказав залишити під контролем лише громадські установи та центральні вулиці. Можливо, все ж таки з'явиться якийсь юнак, схожий на Арнольда Фієдлера.

Англійське посольство ще перебувало в облозі, а Віра Клімова й досі сиділа там. Мати пішла на роботу. Про дочку вона нічого не знала, але це її не хвилювало. Вона була впевнена, що Віра перебуває десь із тим своїм хлопцем.

В фотоательє панувала розгубленість. Про раптову смерть начальника тут уже знали. Керівництво підприємством взяв до своїх рук Йозеф Бочек. Працювати йому було нелегко — він мав тепер лише одного підлеглого Юліуса Гадрабу, який тільки й умів, що хапатися руками за голову та скаржитись на своє здоров'я.

Флора Мілнерова на роботу не вийшла. Не було її і вдома. Юліус Гадраба висловлював побоювання, що ця жінка може собі щось заподіяти, і звинувачував у зайвій жорстокості детектива в цивільному, який влаштував учора оту неприємну виставу.

Я пояснював собі все це так:

«З Мілнеровою нічого не трапиться. Не така вона. Гадраба теж не помре; його здоров'я вистачить ще на багато років, а скаржитись на свої хвороби він буде доти, доки йому будуть вірити. Говорить неправду тому, що брехав старий Фієдлер, а той зумів забезпечити собі алібі діагнозом своєї смерті. Якщо вірити всьому, що офіційно підтверджується, то ми не розкриємо жодного злочину».

Мене викликав до себе полковник.

— Я хотів би особисто познайомитись з вашим Карличком, — сказав він своїм густим басом. — Я цілком погоджуюсь з його припущенням, що в квартирі Фієдлера може бути отрута, симптоми якої нагадують angina pectoris.

— Карличек на цьому настоює, — підтвердив я.

— Слушна думка. Передайте йому від мене привіт. Але якщо це виявиться просто базіканням, я йому не заздрю.

Він розпалив люльку і продовжив розмову:

— А які ваші наміри щодо агента ГК? Гадаю, ви ж не випустите на зустріч з ним Майєра? Це означало б повний провал.

— Я зустрінусь з ним особисто.

— Хочете видати себе за Майєра? Ви що, жартуєте? У них же є фото. Цей «гість» гляне на вас і відразу про все здогадається. Ви мене розчаровуєте, капітане.

Мусило зійтися троє: Август Майєр-Неумейстер, агент ГК 12/37 і посередник запасного зв'язку — професор Гвідо Коларж. Досі у Майєра не було потреби вдаватися до запасного зв'язку — цей канал залишався на крайній випадок. Але після того, як Майєр передав тривожне повідомлення, радіоцентр наказав йому підтримувати зв'язок через запасний канал. Пригода з Арнольдом Фієдлером не викрила нашої акції, але нас це вже не влаштовувало. Необхідно було якось звести цих трьох осіб і, таким чином, почати розплутувати шпигунський клубок.

Функції Августа Майєра виконували ми самі. ГК 12/37 мав зустрітися з ним у професора Коларжа, щоб одержати широку інформацію, його пришлють сюди із завданням прибрати підозрілу особу на прізвище Фієдлер. Отже, агент допоможе нам вистежити Фієдлера. Найкращим помічником йому (а значить, і нам) буде професор Гвідо Коларж, в минулому відомий економіст, колишній викладач торговельного інституту.

Під час окупації професор поводився обережно, намагався залишатися в затінку. Після війни став взагалі до всього байдужий. У тисяча дев'ятсот сорок восьмому році пішов на пенсію і переїхав жити на дачу. Але ще й досі Коларж брав участь у наукових диспутах про світову торгівлю, його часто запрошували на прийоми в іноземні посольства й консульства.

Коли Август Майєр-Неумейстер почав активно співробітничати з американською розвідкою в Берліні, йому про всяк випадок назвали ім'я й адресу професора, суворо попередивши, щоб він собі нічого не записував, а лише запам'ятав.

Коларж був лише посередником у запасному зв'язку, самого ж керівника розвідки Майєр не знав. Та й удаватись до послуг Коларжа дозволялося лише в крайньому разі.

Ми добре знали подвійну гру цього стрункого, сивоголового вченого. Він любить витончені парфуми і тримається з гідністю, знаючи собі ціну. Для нас професор був лише ланкою у шпигунському ланцюгу. Поки що ми не хотіли його арештовувати. Подібними діями ми налякали б або насторожили великого хижака. Стежити за професором в іноземних посольствах ми, на жаль, не могли: шлях туди для нас був закритий.

Зараз видалась слушна нагода ближче познайомитись з цим дипломатом-шпигуном. Професора Коларжа вже, безперечно, повідомили про те, що до нього звернеться людина з посвідченням на ім'я Майєра і