Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева 📚 - Українською

Читати книгу - "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін." автора Ольга Сімбірцева. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 93
Перейти на сторінку:

- Ти ніби шкодуєш про це.  

- Ні.  

- Вона подобається тобі?  

- Подобається. По-своєму... Але не настільки, щоб шкодувати про те, що вона вже заміжня. Тепер для мене це не має значення.  

- А-а, - задумливо протягнула я, відчуваючи, як його слова все одно залишилися неприємним осадом на душі.  

- Я кохаю іншу, - промовив він. - І, побачивши її знову, зрозумів, наскільки важко буде розлучитися з нею. Але я не можу залишитися і не можу забрати її з собою.  

 Я не зовсім розуміла, про що він говорить, але... Чи міг він говорити про мене? А якщо не про мене, навіщо говорити зі мною про іншу? Але ж ми були дуже близькі, я була, як він сам сказав, для нього «особливою людиною». Він знає про мої почуття до нього, і сам любив мене. То навіщо мучить мене зараз?  

- Я не маю права забрати твоє життя, - промовив Мін і, зробивши кілька кроків, опинився зовсім близько.  

 Я дивилася на нього, широко розплющивши очі. І тепер точно не розуміла, про що він говорить. Що значить: забрати моє життя?   

 Десь із глибин пам'яті спливли слова старої пані Хван: «Тримайся від нього подалі, дівчинко. Демон усередині нього забере коли-небудь на той світ багато життів. Він забере і твоє. Його руки завжди будуть у крові».  

 Чому зараз він говорить про те, що не має права забирати моє життя?   

 У якому сенсі?  

- Навіть якщо ти думаєш, що нещаслива, навіть якщо зараз тобі нікого любити, все може змінитися. Саме життя - це безцінний дар. Не потрібно витрачати його даремно, не варто таїти в серці зайві образи й оберігати страхи. Живи, дій, йди вперед і знаходь прекрасне, навіть у найменшому.   

 Мін доторкнувся до моєї щоки, і я відчула, що в нього, як і раніше, холодні руки.  Вони завжди в нього були холодними.   

- Я хочу з тобою... - промовила я. - Йти вперед разом із тобою.  

 Я ніколи не вірила словам пані Хван. Мін ніколи не заподіє мені шкоди. Забрати моє життя - це змінити його. Можливо, мені доведеться щось втратити безповоротно, залишити щось у своєму минулому.  

- Ти не захочеш, - промовив Мін, - коли дізнаєшся, хто я.  

- Я знаю, хто ти.  

 Мін заперечно похитав головою, гірко усміхаючись. У мене стиснулося серце.   

- Ти зв'язався з поганою компанією? Ти порушував закон і...  

- Мені доводилося робити жахливі речі.  

- Мене це не лякає.  

- Це лякає МЕНЕ. Ми не можемо йти вперед разом. Тобі доведеться робити настільки ж жахливі речі. Нормальною, колишньою ти вже не зможеш жити ніколи. Тобі доведеться відмовитися від усього, до чого звикла, від усього, що знаєш і від багато чого, що любиш. Твоя сім'я, твої друзі стануть чужими і одного разу підуть. Тобі потрібно буде відмовитися від них. Я не можу забрати в тебе твоє життя.  

 Мін притягнув мене до себе, і я знову потонула в його обіймах. Розуміла, чому, щоб залишитися з ним, мені потрібно відмовитися від свого колишнього життя, від усього і від усіх. У мене було одне пояснення.  

- Мені все одно, якщо ти злочинець в очах закону і всього світу.  

- Я монстр в очах твого світу.  

- Але в моїх - ні. Для мене - ні. Для мене ти - Мін, якого я знаю і люблю.  

- Джи Йон, не треба.  

- Навіть якщо ти вбивав... Вбивав за наказом, а не тому, що подобалося. Адже так? Я знаю: ти ніколи цього не хотів.   

- Джи Йон, не треба, припини.  

- Я не кину тебе. І я знаю, що ти ніколи не заподієш мені зла.  

- Не заподію, - промовив Мін.  - А тому я повинен піти. Пробач за те, що не зміг не прийти до тебе. За те, що нагадав про себе. Але ти бачила мене. Було б неправильним... залишити все так.  

 Він випустив мене зі своїх обіймів і, схиляючись до мене, поцілував. Я потягнулася до нього, відповідаючи на поцілунок. У той момент думала, що в нас усе буде добре, що не відпущу його, хай би що він говорив. Джи Мін не має йти. Куди він піде?  

 Мін відсторонився від мене. Я бачила в його погляді, що він прийняв рішення. Але відчувала, що це йому далося нелегко. Мін не хоче йти, але чомусь вирішив, що повинен. Я ж сказала, що мені все одно, хто він.  

 Але його поцілунок був прощальним...  

 Я обійняла Джи Міна за шию, притягнула назад, пригорнувшись до його губ. Він піддався і знову притиснув мене до себе, хоч і шепотів мені в губи:  

- Не можна - тобі буде погано... Потім... 

- Це буде потім.  

 Я не відпустила його, не дала можливості вирватися з моїх обіймів. Ми вже давно дорослі, і я усвідомлюю, що роблю і чого від нього хочу. І Мін не пішов. Він залишився зі мною. Це була не перша ніч, яку ми провели разом, але тоді, в юності, ми так і не наважилися переступити межу, що відокремлювала нас від дорослого життя, і стати одне до одного ще ближче. Але зараз для нас не існувало жодних заборон і перешкод. Для мене не існувало. Я не відпустила його, наполегливо допомагаючи позбуватися зайвого: одягу, сумнівів...  

1 ... 74 75 76 ... 93
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світло з пітьми. Мій дивний друг Мін., Ольга Сімбірцева"