Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

Власниця магазину з поганою репутацією зустріла Весяну як рідну. Вона безкоштовно всунула їй плащ, який їй нібито виявився малий. Підібрала сорочки та штани, попутно напоївши Шелеста чаєм і пообіцявши познайомити його з гарною дівчиною.

Обіцянка чомусь викликала невдоволення у Томії, що господиня помітила, підморгнула їй і завела дивну розмову про собаку на сіні, яка і сама не гам, і іншим не дам. Незважаючи на це, вона примудрилася всучити Томії солом'яний капелюх з широкими полями, щоб симпатичний носик не обгорів, нагодувати її горіховим печивом і навіть порекомендувати зелений колір, який чудово поєднуватиметься з її очима.

Загалом дивовижна жінка виявилася.

І з її магазину всі виходили цілком задоволеними. Весяна навіть чомусь перейнялася до Томії довірою, йшла поруч і пошепки розпитувала про Льєна, студентів і навіть бортника. Причому, в Льєні вона відразу визначила шляхетного, впізнавши за мечем, і розповівши Томії, скільки можуть коштувати його чоботи. А дізнавшись, що в нього є наречена, яка запросто може перетворити на жабу-ведмедицю, тільки махнула рукою і сказала, що до нього все одно можна було йти лише в коханки. Бо на якихось бідних сирітках, хай навіть красунях, такі не одружуються. Ну, хіба що зроблять виняток для геніальної магині, а геніальності Весяна не знаходила в собі. Ще, звичайно, одружуються в казках, але там з не меншим успіхом облізлі ведмеді перетворюються на принців і починають розповідати про зняте прокляття.

У подібну нісенітницю Весяна не вірила, розум вона точно не від матінки успадкувала, і нареченого собі збиралася пошукати значно простішого. Тому супутники Томії її й зацікавили. Симпатичні ж. І маги. А маги на життя собі та сім'ї не зароблять, тільки якщо повні ідіоти.

І ні-ні, Весяна жодних планів на них не мала. Але ж пококетувати можна? А там, може, щось і зав'яжеться.

Томія лише покивала. Крадькома подивилася на знак, намальований на руці батьком, а потім якось раптом виявила, що зовсім не вміє кокетувати. Не потрібна їй була ця наука. Вона і без неї від наречених ледь відбрикувалася. Та й характер, мабуть, важчий, ніж у Весяни, яка посміхалася так, ніби всі недоумки та їхні ревниві дружини разом зникли з міста. І на неї озиралися. А Томію це злило. Бо якщо справді спробувати привернути увагу того ж Шелеста, цьому перчику вона не конкурентка. Відразу переможе.

Томія зітхнула, навіщось торкнулася одного з витягнутих із болота амулетів і подивилася на Шелеста.

На його рахунок безжурна Весяна була абсолютно права. Симпатичний. І погляд у нього правильний, прямий і спокійний.

І у критичних ситуаціях він вміє діяти. Згадати хоча б того дракона. Багато хто на його місці навіть пробувати не став би захищатися. Ну, хіба що тікати, якби страхом не паралізувало. А він не здався і тому живий.

— Гаразд, я не чіпатиму я його, — посміхнувшись, пообіцяла Весяна.

— Я не… — спробувала пояснити Томія, але її перебили, причому, нахабно.

З провулка вискочили двоє мужиків, схопили Весяну за руки і потягли за собою. Дівчина тільки й встигла пискнути.

Томія і Шелест переглянулись і кинулися слідом. Причому, якщо Томія знову схопилася за амулет, Шелест закричав щось незрозуміле, відламав від паркану дошку і побіг, розмахуючи нею так, що повітря гуло.

Чоловіки, побачивши це диво, схоже, навіть розгубилися. Мабуть, не зрозуміли, що Шелест теж іде з дівчатами, він від них відставав кроки на три, не втручаючись у жіночі розмови.

Весяна з вереском та словами, які порядні дівчата взагалі знати не повинні, скористалася розгубленістю. Одному щосили тупнула по нозі, другому врізала між ніг і кинулася під захист мага з дошкою.

— Гей, ти чого? — засмутився той, якому дівчина відтоптала ногу і, накульгуючи, пішов за нею.

Другий старанно кланявся землі і обзивав Весяну так, що вона вже мала померти від сорому.

— Ану, пішли геть, я маг! — грізно представився Шелест і хряпув дошкою по землі.

Дошка голосно тріснула і стала коротшою.

— Вона нам гроші винна, хай відпрацьовує! — заявив мужик, але підходити до ненормального мага надто близько не став.

— Не повинна! Ви мене обманули! — висунулася з-за плеча Шелеста Весяна.

А хлопець ще раз відламав від дошки все зайве, потім склав пальці кружальцем, і мужиків збило з ніг поривом вітру.

— Розповідай! — грізно велів Шелест Весяні.

Дівчина зітхнула і почала каятися.

Виявляється, перед тим, як приїхати до цього міста, вона намагалася підробляти в іншому. Це саме там із неї служниці не вийшло. І ось коли вона йшла вулицею, розчарована і готова розплакатися, до неї підійшла симпатична жінка, представилася вчителькою школи для помічниць і пообіцяла зробити з Весяни майже благородну, таку, що вона буде нарозхват в якості цієї самої помічниці.

Щоправда, помічниці в чому, не уточнила. А Весяна по наївності не спитала, сплутавши якусь там помічницю з компаньйонкою чи секретарем. Вона тоді різниці між ними взагалі не бачила.

І про те, що три срібні — це плата всього за один день, теж не здогадалася. Просто зраділа, що грошей вистачає.

Натомість на четвертий день навчання, а нічому та жінка особливо й не вчила насправді, прийшли похмурі мужики і заявили, що Весяна прострочила оплату, що за договором, який вона так необачно підтвердила відбитком долоні, з кожним простроченим днем ​​плата за навчання зростає вдвічі. , Що…

Загалом, дівчина несподівано виявила, що винна таку суму, якої в неї не було, і взяти не було де. Весяну тоді замкнули, пригрозивши дізнавачами, а ще через два дні прийшла ще одна жінка і почала розповідати чудову казку про шляхетну людину, яка сплатить усі борги лише за ніч кохання. Просто треба негайно на це зважитися, сісти у візок, який чекає під вікном, і поїхати в ніч невідомо куди. Нехороша Весяна, щоправда, її не дослухала, стукнула по голові глечиком з водою і втекла, радіючи, що всі свої цінності сховала в дуплі, не довіряючи школі та ученицям.