Читати книгу - "Тінь у його домі, Ірина Айві"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-- Я розумію все, мамо. Поганий дядько викрав мого дідуся.
Мої кроки віддавалися порожнім стуком у моїй голові. Кожен крок — ще один цвях у домовину мого серця. Я знала, що не можу зупинитися. Не мала права.
Повітря небуло холодним, та мене трясло наче в лихоманці. Це був не той холод, що йде ззовні. Це був лід усередині мене. Лід, який скував душу ще з тієї миті, як Дем’ян назвав мене безсердечною.
Він все ще стояв там, де ми говорили. Його постать здавалася такою нерухомою, ніби він був частиною цього будинку. Я зробила крок уперед. Ще один. І ще.
Мені майже вдалося пройти повз нього. Майже.
— Мамочко!
Маленька рука вислизнула з моїх пальців, і поки я встигла отямитися, Есмі вже бігла назад.
— Есмі! — крикнула я, але вона не почула.
Вона не могла чути, тому що бігла до нього.
Він трохи нахилився, коли її крихітні руки обхопили його шию.
— Я люблю тебе, — прошепотіла вона. — І буду сумувати.
Я затулила рота рукою, намагаючись приборкати ридання.
Дем’ян мовчав, але його руки міцно обійняли її, ніби він хотів втиснути цю мить у свою пам’ять, зберегти її назавжди. Він нахилив голову, вдихаючи запах її волосся. Я бачила, як він заплющив очі, ніби хотів не лише запам’ятати, а й відчути.
Ця сцена розривала мене зсередини.
Я підійшла ближче, змушуючи себе говорити.
— Нам треба йти, люба…
Він повільно розтиснув руки, і Есмі, ковтаючи сльози, повернулася до мене.
Дем’ян стояв нерухомо, його обличчя здавалося висіченим із каменю. Я сподівалася, що він щось скаже, що хоч якось зупинить мене. Але він просто мовчки дивився, як ми йдемо.
Я знала — він більше не боротиметься за мене.
Коли ворота зачинилися за нашими спинами, я зрозуміла, що принесла себе в жертву.
Але найгірше — я принесла в жертву своє кохання.
Я підійшла до машини, що чекала біля воріт. Незнайомець вже відчинив задні дверцята.
— Сідайте, — його голос був холодним, беземоційним.
Я ще раз подивилася на закриті ворота. Там, за ними, залишилося все, що я любила.
Зробивши глибокий вдих, я підняла Есмі на руки й сіла в машину.
***
Кінець
Дякую усім хто читав та проживав цю історію разом з нашими героями. Зустрінемось у другій частині книги. Далі буде...
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тінь у його домі, Ірина Айві», після закриття браузера.