Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

– Тобі потрібно у ту крамничку? – запитав він майже крізь зуби, перекочуючись з п’ятки на носок і видивляючись когось у натовпі вдалині. Я ж була переконана, що нікого знайомого він там не бачив. 

– Саме так, – не стала розчаровувати його я. На лице сама собою налізла посмішка. Найсильніший проклятійник імперії – а боїться дівчат. 

– Мені здається, я бачу там свого знайомого, – пробурмотів він швидко.

Він підхопив мою долоню і притиснув до неї гарячий поцілунок. Я відчувала, як погляди десятка дівчат пронизують мене, але хвилювали мене тільки очі Ардена – в мить вони знову стали темно-синіми, як глибоке чисте озеро.  

– Побачимося ввечері, Марі, – хрипко прошепотів він. 

А наступної миті він вже зник у натовпі, наче й не було його тут секунду тому. Я ж повільно посунула до “Особливих костюмів від пані Лель”, намагаючись втамувати рум’янець на щоках. 

Це все був мороз.