Читати книгу - "Витівники, Віт Тасик"

– Жінка у літах! - закінчив я за того волоцюжку, не давши змоги ляпнути дурне.

Присутні, насміявшись вдосталь, жартувати стали, адже про ляпсус з відьмочкою в брата вже по родині поповзли чутки. Тарас аж зашарівся від глумління того і голову сором’язливо опустив. Баба Орися брату пояснила, щоб той не переймався зубоскальством цим. Насправді то існує чарівна Олеся і родичкою дальньою доводиться бабам. Та квіточка тендітна виросла у лісі в родині давній, що походить від Ліліт. Батьки її з дитинства чародійству вчили і таємницям знахарських ціллющих трав. Отож, захована від заздрісних очей потворних, неначе скарб коштовний в тайнику, і набула мольфарка молоденька до повноліття надзвичайну ту красу. Вона розкрила пелюстки вродливості людської, що здатна хлопців з розуму звести. Тож свого часу, чарами ілюзій, баба Орися образ дівчини взяла і ним прикрилася для зустрічі із нами, бо знала хитра, що все випитає так.

Ще трохи і стара зісватала б напевно за відьмочку гарненьку чи Тараса, чи мене. Та тітка Ганна врятувала нас від того, сказавши бабі: “Тож у вас Михасик є!” Мольфарка, вмить змінивши тему, перевела розмову на веселі балачки. Розповіла смішну історію про те, як вчились чарувати разом із сестрою, іще в дитинстві тут,  на Відьминій горі. Я слухав оті бабські теревені, відмітивши у себе в голові: “Є, певно, ґандж якийсь у квіточки-Олесі, бо неспроста не хочуть сватати за Михася”

– Коли плануєш повернутись до Юхима? - мольфарка Христя поцікавилася в тітки, тихенько так, щоб мало хто почув.

– Та хоч сьогодні! Скучила вже дуже за чоловіком рідним за багато літ. Та і Назарчику зустрітися із батьком необхідно! Адже Юхимчик мій не бачив сина довгий час. Зцілити намагались хлопчика у Сивого Ведмедя, бо ж від закляття той став вовчиком малим.

Зворотню подорож запланували вони зразу. Домовились на завтра до опівдня мандри ті. За допомогою кристалів та підказки Живи, ми перенестись зможемо миттєво у наш світ. Мене з Тарасом теж візьмуть з собою. Нас безумовно зачекалися батьки. Вони хвилюються, мовляв, куди пропали хлопці, яких дядько Юхим в мольфарки залишив? Я вже не знаю, що він там говорить, які байки розказує він їм? Щось затягнулося магічне тестування, бо це ж так баба Христя наплела усім! Але якщо не повернемося найблищим часом, то може увірватися терпець. Тоді у дядька неприємності почнуться та ще й батьки на нас у розшук подадуть!

Так і просиділи всю ніч аж до самого ранку, веселощі тривали довгий час. Ми їли, пили і сміялися на заздрість диким звірям, які на пахощі з усього лісу збіглися й позасідали нерухомо у кущах. Вони облизувалися, дивлячись на їжу, яка пускала аромат смачний. Той апетитний запах страв їстівних в них слинку навертав на язики. Численні очі-вогники у хащах, спостерігаючи вечірку надворі, таємно сподівалися, що може хоч трохи ласощів їм теж перепаде. А поки тільки клацали зубами, облизуючи мордочки свої. Чекали терпеливо вбрані у хутро сусіди, коли ж бенкетувати розпочнуть вони?