Читати книгу - "Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля"

Парк, який він так добре знав, в якому кожну алейку і кожен закуток зміряли його дитячі ноги, зараз, з плином років, змінився. Став більш сучасним, “європейським”. Але зараз, сидячи на лавці  біля фонтану у лагідному світлі передвечірнього сонця Олег ніби повернувся в минуле, коли ще був школярем і страшенно хвилювався перед першим побаченням.  Легкий вітерець хитав гілля дерев,  доносив до Олега аромат квітучих лип, а він час від часу поглядав на вхід до парку, потім переводив погляд на екран телефона. Він дочитував новину:

«У Києві заарештовано кримінального авторитета Дмитра Князева, відомого як Князь. Слідство перевіряє його причетність до організації низки резонансних злочинів, зокрема автокатастрофи, в якій загинули бізнесмен Андрій Грицай і його дружина Ілона. Свідчення дала Оксана Павленко, сестра загиблого...»

Олег вдихнув глибоко й опустив телефон у кишеню. Нарешті це все завершилося, йому навіть не вірилось, що тепер усі вони будуть жити звичним, безтурботним життям. 

— Довго чекаєш?

Його серце миттєво  відгукнулось на знайомий голос. Олег підвівся і побачив Кіру, яка наближалася у легкій сукні кольору неба. Вона тримала в руці дві пачки морозива і щасливо усміхалася. 

— П’ять хвилин, — усміхнувся він. — Але заради тебе я готовий чекати вічність.

Вони сіли поруч на коричневій лавці, яку невідомі художники трохи обмалювали сердечками та своїми ініціалами. Кіра простягнула йому  порцію морозива.

— Малинове, як ти любиш. До речі, я офіційно студентка. Тільки що отримала результати!

— Вітаю, майбутня прокурорко! — Олег поцілував її у скроню. — А я вирішив перевестись у Полтавський університет. Не хочу бути далеко від тебе. Може, поселимось разом?

Кіра якусь мить схвильовано дивилася на нього, а тоді поклала голову йому на плече:

— Це найкраща новина. Я так боялася, що ми будемо бачитися тільки у вихідні…

— Не хвилюйся, — Олег легенько обійняв її за плечі. —  Цього разу я поруч. І завжди буду.

На хвильку запала тиша. З фонтану долинав плескіт, навколо сміялися діти, а у небі цвірінькали проворні  ластівки.

— До речі, — сказав Олег, — мої батьки… вони знову разом. Мама переїхала до батька, і вони почали з чистого аркуша. А його друга дружина знову виходить заміж. Здається, всі задоволені… 

— Виходить, не тільки ми починаємо нове життя, — усміхнулась Кіра.

Він узяв її за руку, міцно, впевнено.

— У нас буде гарне майбутнє, Кіро. Ти достатньо настраждалася, тож тепер просто зобов’язана бути щасливою. 

 — Я щаслива, — вона зазирнула йому в очі. — Мені здається, до цього часу я не жила, а ніби спала, а тепер прокинулася. І все навколо мені здається таким прекрасним, від найменшої дрібниці я розчулююся. Життя — воно таке чудове, якщо ти вмієш помічати його подарунки. 

— Ти найбільший мій подарунок, — прошепотів він, цілуючи її. 

Морозиво тануло, але закохані не помічали цього. У них так багато було попереду. Ціле життя — з новими друзями, незабутніми враженнями, перемогами і випробуваннями, радощами і смутком, і все це вони оберігатимуть, бо ті, хто сьорбнув горя, найбільше цінують щасливі миті. 

Промені вечірнього сонця огортали їх, а попереду було ціле літо, і вони могли не квапитись…

Кінець