Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Маргаритко, моя квітко 📚 - Українською

Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Маргаритко, моя квітко" автора Крістіні Нестлінгер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 103
Перейти на сторінку:
вона, навчена цією «пригодою», ніколи не сідала на лавочку в безлюдному закутку парку, і почимчикував зі своїм песиком далі. Маргарита, посміхаючись, дивилася йому вслід.

Щойно чоловік і песик зникли за кущами бузку, прибіг Флоріан, вимахуючи Маргаритиною торбою. Не встиг він виголосити своєї обуреної промови, як Маргарита, хихочучи, сказала:

– Я просто не хотіла розчаровувати сподівань літнього добродія.

Флоріан поставив торбу на стежку, обняв Маргариту і поцілував. Коли за деякий (некороткий!) час Маргарита вивільнилася з його обіймів, попереду, біля куща бузку, вона побачила пана з песиком.

– Тільки би він виявився короткозорим, – сказала Маргарита Флоріанові, – бо тоді всі його сподівання – коту під хвіст!

Флоріан підняв Маргаритину торбу, затис її під пахвою, другою рукою обняв дівчину за стегна, і вони пішли до виходу.

Він хотів запросити Маргариту на морозиво. Вона відмовилася, заявивши, що мусить іти додому.

– А от і неправда! – сказав Флоріан. – Ти підеш до Гінцеля!

– Спочатку додому, – ухилилася від прямої відповіді Маргарита.

– А тоді до Гінцеля, – наполягав Флоріан.

– Ну то й що? – дівчина зупинилася. – Нехай і так! Флоріан мовчки випустив торбу з рук, розвернувся і побіг.

Маргарита підняла її, стріпала з неї бруд, зітхнула й пішла на трамвай у напрямку Ґшвандтнер-ґасе.

Гінцель був у майстерні. Він саме згинав із тонесенького срібного дроту «павутиння». Маргарита поцілувала його в метелика на щоці.

– Ти пахнеш Кальбом, – сказав Гінцель.

Це, звісно, була цілковита нісенітниця. По-перше, від Флоріана нічим не пахло, а по-друге, Гінцель був би хіба останнім, хто міг би вчути цей запах. У нього ніколи не було тонкого нюху.

Гінцель просто знав, що Флоріан полюбляє забирати Маргариту з обіду в «малого італійця». Він довідався про це, коли одного разу сам вирішив зустріти Маргариту після її розмови з мамою і наштовхнувся там на Кальба.

~ Тішся, що я тут, і дай мені спокій, – незворушно сказала Маргарита.

Гінцель, схиливши голову, колупався у дротах і зовсім не справляв враження такого, що тішиться.

– Я можу піти, – сказала Маргарита.

– Принаймні поцілуй мене, чи що, – сказав Гінцель.

– Я вже поцілувала, – сказала Маргарита.

– Ти поцілувала не мене, а метелика, – сказав Гінцель. Він підвів голову і заплющив очі. Маргарита задовольнила його прохання.

Розділ 6,

у якому Маргарита розуміє клопоти Кальба, але не поділяє поглядів Марїг-Луїзи

По дорозі зі школи Флоріан знову порушив складну проблему канікул. Не можна було на нього за це ображатись, адже планування відпустки – важливе питання в житті кожної людини. Маргарита це розуміла, та в неї все одно було таке враження, що на неї тиснуть.

~ Та не напосідай так! – відрубала Маргарита і скинула Флоріанову руку зі свого плеча. – Все не так просто! Спочатку я мушу підлизатися до тата, а на це потрібний час!

Флоріан Кальб мав твердий намір на канікулах вирушити разом із Маргаритою в подорож Європою. На всі два місяці, з квитком «Іпіеггаіі», на який молоді дається велика знижка. Зі опальником, наметом і посудом. Уже кілька місяців він двічі на тиждень по обіді підпрацьовував помічником продавця у крамниці делікатесів, аби назбирати грошей на дорогу. А які запеклі суперечки зі своїми старими йому довелося витримати, щоби вибороти дозвіл на канікули без батьків! Старі Кальби ніяк не хотіли відпускати свого малого Кальба самого. «Поки ти не стоїш на власних ногах, а ходиш пішки під стіл, під мій стіл, -затято повторював старий Кальб, – ти будеш їздити у відпустку з матір'ю і зі мною!» А стара Кальбиха так само затято торочила: «У мене не буде жодної спокійної секундочки, якщо я знатиму, що ти так далеко від мене! І сам-самісінький!»

Те, що він збирався подорожувати зовсім навіть і не «сам-самісінький», а пліч-о-пліч із Маргаритою, Флоріан завбачливо приховав. Адже всього, що хоч віддалено могло бути пов'язане зі сексом, старі Кальби боялися, як вогню. На їхню думку, еротика лише відволікає від навчання та послаблює фізичний розвиток підростаючого покоління. Підростаюче покоління мусить ходити до школи, займатися спортом і слухатися батьків, а інше – зась!

Лише Флоріанова погроза, що в разі, якщо його не відпустять в омріяну подорож, він кине школу, примусила батьків задуматись. І все-таки потрібен був страшний скандал, аби старі Кальби нарешті збагнули всю серйозність погрози. Спочатку батько-Кальб кричав:

– Це смішно! Звичайно, ти не кинеш школу. Про це не може бути й мови! А як не будеш ходити добровільно, я знайду спосіб тебе примусити!

– Цікаво, який? – спитав Флоріан.

~ Якщо буде треба, я щодня водитиму тебе за руку! – погрожував старий Кальб.

Флоріан розсміявся. Він мав зріст метр вісімдесят п'ять і неабияку «раму», тоді як тато-Кальб був маленький худенький чоловічок.

– Якщо кинеш школу, – асистувала Кальбові Кальбиха, – то вже не будеш наш син! Житимеш у підвалах і зійдеш на пси!

На це Флоріан незворушно відповів, що в підвалі йому буде зручно, а «сходити на пси» він буде, працюючи штатним нарко-дплером і позаштатним сутенером.

Тоді старі Кальби здались. Очевидно, вони і справді повірили, що їхній син може зробити таку блискучу кримінальну кар'єру. Після наради, яку було пошепки проведено за зачиненими дверима подружньої спальні, вони неохоче погодилися відпустити нащадка в самостійну поїздку.

Тож Флоріан Кальб не мав жодних підозр, коли Маргарита брехала йому, що мусить випросити дозвіл у тата. Насправді ж усе було значно-значно складніше. Щоправда, в тата були певні плани на літо, які стосувались і Маргарити. Він хотів разом із дружиною та дітьми полетіти на місяць до Португалії. А на решту канікул збирався відіслати своє потомство до бабусі у Цветль. Однак татові плани – хай би там кого вони стосувалися – не були для Маргарити непереборною перешкодою. Тато не мав звички когось до чогось примушувати. Від цього він уже давно відучився. Маргаритина проблема полягала в тому, що Гінцель теж хотів поїхати з нею у відпустку, і теж на всі два місяці. Він планував пожити на якомусь безлюдному югославському острові.

До цієї проблеми додавалася ще одна! Мамі Зовсім не хотілося до Португалії. Тобто їй не хотілося до Португалії з чоловіком і дітьми. Вона мріяла – нарешті! – поїхати у відпустку сама. Байдуже куди! Про це знала тільки Маргарита. Татові мама про це наразі нічого не сказала. Вона все ще не була впевнена, чи може собі дозволити здійснити цю мрію. Як пояснила вона Маргариті, їй треба було спочатку

1 ... 74 75 76 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маргаритко, моя квітко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маргаритко, моя квітко"