Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Infernale. Пекельний сеанс 📚 - Українською

Читати книгу - "Infernale. Пекельний сеанс"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Infernale. Пекельний сеанс" автора Джонатан Скарітон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 89
Перейти на сторінку:

Вітмен схопив Макбрайд за плечі й зазирнув їй в обличчя.

— Ми повинні її знайти, — сказав він.

— Як?

— Ти знаєш як.

37

Анрі дозволив їм скористатися відсіком на нижньому поверсі будівлі-лабіринту. Вони домовилися працювати окремо, кожен у своїй кімнаті, а потім зібратися разом і викласти те, що знайдуть. Раз у раз Вітмен зазирав до Чарлі або Макбрайд, розчаровано завважував, що вони зайшли в глухий кут, а потім повертався до себе і тинявся кімнатою.

Вітмена досі непокоїли ті начебто випадкові й беззмістовні групи змінюваних цифр і літер, що з’являлися в останньому посланні Секюлера. Кадр за кадром, а потім — фокус-покус! — цілий кіносвіт, де видиме чергується з невидимим і який ще належить дослідити. Раз у раз, у тій чи іншій формі Секюлер повертався до теми часу. В «Séance Infernale» він намагався зафільмувати — у якийсь спосіб — страшну таємницю: це було щось, що він бачив на власні очі, щось, що людина прагне здолати. Але те, що він побачив, не схоже було ні на що з того, що він собі уявляв.

Вітмен гортав блокнот і виписував дивні номери й літери в тому порядку, у якому вони з’являлися.

Джордж Маккензі 55 років Александр Стерлінґ, есквайр 65 років Елізабет Монкріфф 87 років Вільям Бозвелл 62 роки Х — Крістін Джильберт 3 роки. Джордж Джозеф Дональдсон 18 років Марґарет Рід 73 роки Джейн Беннет 13 років

«Хто, в біса, всі ці люди?»

Він спробував зіставити їх із літерами алфавіту, спочатку англійської мови, потім французької, потім латини. Комбінував їх так і сяк уздовж ключового рядка, вигадуючи різні варіанти і пробуючи різноманітні прочитання.

Ніщо не спрацьовувало.

Нарешті він дістав пляшечку з кодеїном. Вийняв дві пігулки й поклав до рота.

Літери й цифри на папері наче рухалися перед очима, дражнячи його. Деякий час він сидів, обмірковуючи можливості. Подумки повернувся назад і побачив перед собою обличчя доньки.

Ті кляті цифри. Вони неодмінно мали складатися в якесь зрозуміле слово. Але все було безглуздо.

У двері постукали.

Він повернув голову.

— Отже, — сказала Елена, сідаючи на вільний стілець із келихом бренді. — Нарешті самі.

Наче в дзеркалі, у її водянистих очах відбивалося скло, в якому, своєю чергою, відображалися вони обоє.

— Може, тепер ти відкриєш карти?

— Не знаю, що ти маєш на увазі.

— Чому б не припинити цю дурню, Елено? Що відбувається?

Вона знизала плечима. «Нас турбує не одне й те саме, — начебто означав її жест, — у нас різні пріоритети».

— Коли ти почала стежити за нами?

— Рано.

— То ти бачила, як людина Вальдано мало не отруїла мене в машині?

Вона промовчала.

– І нічого не зробила.

— Я знала, що тебе переслідує коп. Тебе б урятували.

— А тоді, на Кенонґейті? Коли ті бандюки гналися за нами крізь тунель? Це ж ти врятувала нас на тій машині, адже так?

— Бачиш? Зрештою, я не така вже й погана.

– І ти бачила пожежу в Архіві.

Вона повільно кивнула.

— Бачила, що сталося з Нестором?

— Він не повинен був гратися з вогнем. І з тесаком.

Вітмен не знав, що казати.

— Однак ти вчинив правильно, коли пішов, — продовжувала вона. — Ти ж не хотів, щоб там скрізь були твої відбитки. Ось чому я перенесла тіло до твого дому.

— Це ти підлаштувала? Ти вбила його?

Вона похитала головою.

— Non[32]. Зовсім ні.

— Тоді хто, чорт забирай?

— Наш друг із «Мерседесом» і його друзяки.

Він скинув руки догори, наче здаючись.

— Ти просто зіштовхувала мене з Вальдано, щоб залишився хтось один, кого легше було б позбутися.

Вона подивилася на нього широко розкритими очима й із неабиякою цікавістю.

— Чому? — спитав він знову.

— Я шукаю речі. Відвідую місця. Доводжу справи до кінця. Хіба не це саме ти робиш тут із твоєю донькою?

— Трясця твоїй матері.

Він почув достатньо. Схопив її за руку і потягнув уперед. Вона не опиралася.

Він озирнувся на свої нотатки на стільці. Пробігся поглядом по цифрах та іменах. Усі вони здавалися хибними. Ключовим рядком явно було щось зовсім інше.

— Ти скажеш мені все, що знаєш.

Вона всміхнулася, дивлячись просто перед собою.

– І що ти хотів би дізнатися?

Він видихнув.

— Усе. Почнімо з того, який ти маєш до всього цього стосунок.

— Я хотіла знайти щось про мого прапрадіда. Це погано?

І все одно щось не сходилося. Надто нервовий спосіб дізнаватися про своїх предків.

— Ти весь час стежила за

1 ... 74 75 76 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Infernale. Пекельний сеанс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Infernale. Пекельний сеанс"