Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

class="p1">Зате Риль змогла, нарешті, роздивитися, як працюють з магією дракони. Ніяких побудов, складних конструкцій — все просто і в той же час незрозуміло. Кесті зачерпував силу прямо зі свого джерела, трансформував її в потрібний стан і активував. Кольори відповідали прийнятим у магів: червоний — вогонь, синій — вода і лід, білий — повітря і т. д. Нитки теж були, але працювали вони, схоже, тільки за прямим призначенням — прив'язати, утримати, підняти в повітря потрібний предмет.

Риль засичала — заморожуюче заклинання холодом обпекло руку. Все, кирдик щиту. Якщо зараз її вирішать атакувати, вихід один — збивати заклинання власними. Не безпечно, звичайно, але що робити — жити ж хочеться. Кесті підняв руку.

— Все, на сьогодні досить. І так майже весь резерв на тебе витратив. Молодець, хороші щити навчилася ставити.

— Якщо врахувати, що майже від половини вона ухилилася, — посміхнувся Заран, — Завтра за цю вертку дрібноту я буду спокійний. Головне — не лови гав і по сторонам дивись, — порадив асхалут, підходячи ближче.

Риль подумала і вирішила на «дрібноту» не ображатися. А потім і зовсім пробачила насмішника. І було за що! Асхалут зайшов до неї після обіду і приніс подарунок — чорний, блискучий комбінезон, що облягав тіло, немов друга шкіра. Так, він і був зроблений зі шкіри дракона.

Дракони, як пояснив асхалут, линяють два рази в житті. Перший — коли змінюють дитячу м'яку луску на тверду дорослу, і другий — будучи дорослими.

«Криза середнього віку. Люди починають сивіти, а ці линяють», — захихотіла про себе Риль.

Драконячча луска на ринку коштує нечуваних грошей, продають її тільки асхалути, цілком володіючи монополією на даний продукт. Ось такий милий, підігнаний по її фігурі, костюм коштує, як цілий замок.

Луска була не просто красивою, кращого захисту на світі не існувало. І головне — костюм практично нічого не важив, а захищав у рази надійніше.

«До будь-якому захисті або до зброї треба звикнути», — говорив її батько, тому на ранню вечерю Риль вирушила в обновці.

При її появі Ласті завмер, закашлявся, потім придушено просипів.

— Вона нікуди в цьому не піде!

Кестірон кинув звинувачуючий погляд на Зарана, той скорчив невинну пику. Дракон зітхнув, але приступив до вмовлянь брата.

— Ти ж знаєш, це стандартний костюм для гонок.

— Чоловічий, але не жіночий! — продовжував наполягати Ласті, свердлячи застиглу в дверях дівчину пильним поглядом. Під цим поглядом всередині у Риль почло розгоратися полум'я, а серце пішло в шалений забіг.

Костюм може і не жіночий, але сидів він на дівчині дивовижно, акцентуючи на тому, що потрібно. Драконам, правда, не вдалося відгодувати Риль після ініціації, але потрібні опуклості були в наявності. Сплутати з чоловіком в цьому вбранні її було неможливо.

— Ось сам і літай в сукні, а я полечу тільки в цьому!

Те, що сталося далі, Риль могла пояснити тільки одним — поганим впливом окремих лускатих рептилій. Вона гордо підняла голову, легким рухом поправила волосся і, з викликом дивлячись прямо в розбурхане полум'я в очах Ластірана, попрямувала до столу, плавно похитуючи стегнами.

«Дзинь» — жалібно продзвенів келих, скотившись по столу і впавши на підлогу. Риль з усмішкою нахилилася, зобразила чуттєвий прогин в попереку, підняла келих. Збоку заричали, гримнув відкинутий стілець, і Ласті вискочив геть із кімнати.

Під одним докірливим і другим глузливим поглядами Риль змішалася. Прокинувся від ступору мозок і тільки видихнув: «Ну, ти даєш, хазяйко!» Серце сором'язливо заникало десь в глибині грудної клітини, роблячи вигляд, що воно тут ні до чого.

За відсутності Ласті обговорення вбрання для завтрашньої гонки пішло продуктивніше. Заран наполягав на костюмі асхалута.

— Без нього на гонку не відпущу! І нехай деякі свої емоції краще контролюють! А дівчинці зайвий захист не завадить, та й обтікання у нього ідеальне.

Кесті, вставши на бік брата, пропонував одягнути що-небудь на Риль, інакше гонки норовлять увійти в історію як найкривавіші.

— Вони ж всі поб'ються, задивляючись на, гм, твій костюм, — виклав головний аргумент цілитель.

У підсумку зійшлися на чорній сорочці з широким поясом, що одягатиметься поверх костюма і закриватиме попу, але не занадто широку, щоб не надмухувало вітром.

Глава 27

Сонце з'явилося над горизонтом і здивовано протерло сонні очі. Дивні людці і ще більш дивні крилаті рептилії зазвичай прокидалися далеко після першого променя, але сьогодні… Сьогодні, не дивлячись на ранню годину, на цьому кам'яному відрізку суші було багатолюдно і багатодраконно. У сірому, ледь світлому небі кружляли сотні темних силуетів. Дракони, дракони і знову дракони. Молодь носилася, намагаючись спіймати один одного за хвіст, дорослі статечно махали крилами, вітально киваючи друзям і зневажливо недругам. Над трасою метушливо металися з десяток магів. То там, то тут спалахували портали — йшли останні приготування перед стартом.

На невеликому пустельному острівці — кінцевій точці гонки — була справжня тиснява. Дракони і асхалути все прибували і прибували. Над ділянкою, виділеною під портали, висіла суцільна заграва. Глядачі поспішали зайняти кращі місця біля екранів, адже над трасою могли перебувати лише спостерігачі. Вони і будуть транслювати гонку на екрани за допомогою ментальної прив'язки.

Риль поправила шапочку, зробила крок услід за Ласті в портал. Учасникам, а їх було рівно двадцять три, відгородили спеціальний майданчик. Хтось уже сидів на драконі, хтось спілкувався, хтось в гордовитою позі зображував центр світу. Їх поява не залишилося непоміченою. Більш того, її чекали з нетерпінням. Одне те, що в гонці буде брати участь молодший Гнізда Регірмаф, робило її інтригуючою. Ще більш інтригуючою була новина про недавно здобутого асхалута Ластірана. Ходили чутки, що асхалут — жінка. Нечуванао — так зухвало порушити закон! І куди тільки дивиться цей нібито голова молодших братів?

Під цікавими поглядами Риль стало не по собі. Добре, що Ласті міцно тримав її за руку. Дракон йшов з незламною впевненістю, ніби вони вже всіх перемогли. Риль скоса глянула на нього — широкий, наповнений хижою грацією, крок, зверхній вираз обличчя, гордо задерте підборіддя — король, та й годі. Хоча ні. Згадала того королька, що в темницю запроторив — її дракон набагато краще.

Риль і сама не помітила, як почала називати Ласті своїм драконом, слава Творцю, поки тільки в думках. Але з цим вона розбереться потім, а поки для таких думок місце в найзатишнішому куточку свідомості, прикритому щитом якнайнадійніше.

Пару чоловік зробили крок їм назустріч, але тут над майданчиком пронісся густий низький звук. «Пора!» — повернувся до неї Ласті. По нервах вдарили відкати від