Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер 📚 - Українською

Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Малюк на мільйон" автора Тая Смоленська, Ая Кучер. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 96
Перейти на сторінку:
Глава 32

Ми довго валяємося в ліжку. Вставати зовсім не хочеться. Я витягуюся на простирадлах, хочу перевернутися, але вчасно гальмую. Роздратовано стогну, натягуючи ковдру.

— Що трапилося? — Дамір реагує блискавично, одразу ж підіймається на ліктях.

— Нічого, — бурчу, спираючись на спинку ліжка. — Просто хотіла лягти на живіт. А потім згадала, що найближчим часом мені так спати не можна.

— Нічого страшного. Кілька місяців — і знову буде можна все.

— Ага. Легко тобі говорити, тобі ні від чого не доводиться відмовлятися. Добре вам, чоловікам. Живете собі, як зазвичай, а потім оп — і дитину отримуєте. А мені — страждай, виношуй, відмовляйся від шкідливих смаколиків…

— Ти не особливо-то відмовляєшся.

Журить мене чоловік, а я жбурляю в нього подушкою. Не можна знущатися, коли я тут скаржуся. Мене пожаліти треба і втішити. Гад.

Хоча Алієв втішає. І жаліє теж. Притягує назад до себе, дозволяючи використовувати його руку замість подушки. Гладить мої плечі, шепоче різні приємності. У своєму стилі: стримано й мало, але все одно мені добре.

— Ох, — підбираюся. — Сподіваюся, це нічого, що ми з тобою…

— Ми одружені, упевнений, що це нічого, — серйозно киває Дамір, знущаючись з мене. — Твоя честь не постраждає, я подбаю.

— Гей! Я про інше. Адже мені потрібен спокій, лікар рекомендував не напружуватися. Я про це зовсім не подумала. Про такі речі вічно ти думаєш.

— Ти добре почуваєшся? — я киваю. — Ну й добре. Отже, усе нормально. Тим більше я говорив із лікарем. Жодної заборони на статеве життя не було. Тож…

— Що ти зробив?!

Я підскакую, у мене від збентеження палає вся шкіра. Від думки, що Дамір говорив із моїм лікарем про таке, я починаю задихатися. Навіщо він так вчинив?

Я злюся через усе одразу. Тема розмови — основна причина, звісно. Але чому чоловік узагалі говорив із кимось за моєю спиною? І хіба лікар може розповідати щось іншим людям?

Бісить усе й одразу. Я голосно дихаю, усім виглядом показуючи свою роздратованість. Намагаюся хоч якось приховати збентеження і незручність.

— Іди звідси, Алієв, — пирхаю, відвертаючись. Тягнуся за своїм одягом. — Ще з кимось поговори.

— Що знову не так, Еліно? — Дамір навіть не рухається. — Я турбуюся про здоров’я моєї дружини й нашої дитини. Тим паче, повір, твій лікар чудово все розуміє. Навряд чи ти раптом від пориву вітру завагітніла, так?

— Неважливо. Ти не повинен був говорити без мене про таке. І зі мною теж. Якби я хотіла, то сама б дізналася. Може, я так і зробила, га?

— Ти не дізнавалася.

— Звідки ти знаєш?

— Тому що ти, Елю, про таке не питаєш.

Дамір тягне мене назад. Я намагаюся скинути його руку, вибратися, але, зрештою, усе одно опиняюся під чоловіком. Він нахиляється до мене, уважно зчитує будь-яку реакцію.

Я хочу відвернутися, але Дамір не дозволяє. Цілує, ловлячи мої губи в полон. І коли відчуття, подібно до солодкого сиропу, розливаються венами, то сперечатися хочеться не так сильно.

— Я нічого такого не запитував, — повільно вимовляє чоловік. — Чого ти злишся?

— Тому що… Неважливо.

— Тобі просто хотілося поскандалити?

— Іди до біса! Разом зі своєю проникливістю, Алієв. Тут тобі більше нічого не світить. Що ти так дивишся?

— Ти неймовірно гарненька, коли злишся.

Я пирхаю, щосили намагаюся стримати усмішку, але вона прорізається. Я здаюся, обіймаю чоловіка. Спалах роздратування за секунду випаровується.

Просто стукнуло в голову, а тепер зникло. Добре, що Дамір перестав дзеркалити всі мої нападки, як було раніше. Інакше ми б ніколи нормально не поговорили.

Ми вибираємося з ліжка, чоловік допомагає натягнути мені кофту. А зверху накидає теплий важкий плед. Швидко цілує, змушуючи проковтнути будь-які заперечення.

Відчуття, немов Алієв нарешті підібрав шифр до мене. І тепер нахабно ним користується, а я навіть нічого сказати проти не можу. Насправді його турбота шалено приємна. Підкуповує так, що я пробачаю чоловікові все погане, що було раніше.

Ми підіймаємося на палубу, я сильніше кутаюся в плед. Здійнявся вітер, похолодало. Я прикриваю очі, насолоджуюся тим, що відбувається, і тим, як м’язи тягне від втоми.

Дамір міцно стискає мою долоню, веде за собою на ніс яхти. Я здалеку вже бачу те саме, навіщо ми сюди приїхали. Дихання перехоплює.

Вау! Нічого собі!

І що ближче я підходжу, то сильніше мені подобається побачене. Заворожено дивлюся на мерехтливі зелені вогники, підходячи до краю яхти. Стискаю леєр.

З печери видніється сяйво, на стінах скель і під водою. Це вабить. Хочеться просто зараз вирушити й перевірити, що там відбувається. Ніби вхід в інший світ.

— Це особливий вид планктонів, — пояснює Дамір, обіймаючи мене зі спини. — Вони мешкають тільки в цьому місці.

Я не знаю, скільки ось так дивлюся на цю неймовірну красу. Ніколи такого не бачила. Сьогоднішній день наповнений різними враженнями, які я ніколи не забуду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 75 76 77 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"