Читати книгу - "Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ще з того моменту, коли я залишилась сидіти, а не побігла за ним. Ще тоді серед галявини, я вже знала. Він не скаже, я не наполягатиму. Як результат це перейде в незручність і страх щось ляпнути. Наші стосунки тільки ось-ось як почали вирівнюватись, і на тобі.
-Мені тебе не зупинити? - він гірко видихнув, - Бачу, що ні. Будь обережна, будь ласка. - ось він промінь надії на світле майбутнє.
-У вас є щось, куди можна збирати гриби? - головне не впустити момент.
-Так, у нас є кошик! Зараз я його принесу. - так, наче смертельного смутку ще трошки назад і не було, Рута вскочила і побігла коридором.
-Ти впевнена, що … ти добре почуваєшся? - я присіла на край ліжка. - Той дим, тобі не здалось, він був. - Його тяжкий погляд прикований до підлоги. - Це суміш трав… вона має галюциногенний ефект і ніби змушує м’язи засинати. - це дуже чіткий опис мого стану. таки не примарилось. Це точно краще, ніж я б все вигадала. Правда ж? - Я справді… - мої долоні огорнули його руку, він не закінчив речення.
-Август, мене таким не проймеш.
-Ось і кошик! - Рута фурією влетіла в кімнату. - Тобі час іти, бо почне смеркати.
-Візьми мій ніж з собою, - на цій фразі всі перевели погляд на нього.
-Я не ризикну, а якщо я його загублю?
-А ти не загуби й поверни потім назад. - обіцянка, що я точно повернусь, що все буде добре? Якщо тобі це потрібно, я погоджуюсь.
-Значить так і буде. Не перенапружуй ногу, добре? Ярій таки лікар, йому видніше.
--Відколи це ти… гаразд, не буду.
Я вже почала вставати. Він стиснув мою руку. Що ж так сильно тебе тривожить? Наразі мені під силу лише усміхнутись тобі.
Кімната залишилась за плечима і стало легше. Я зараз зі своїми емоціями розібратись неспроможна, не те щоб лізти до чужих. Мій єдиний порятунок ліс.
-Дякую, - я не дам пояснення на її здивований погляд.
-Це я маю тобі дякувати, що залишаєшся сильною для нього. - вона зрозуміла, я настільки передбачувана? - Візьми мої городні рукавиці, щоб не забруднити свої і я ще можу дати …, а який у тебе розмір ноги, у нас великий вибір жіночих гумаків.
-Я краще буду в кросівках, так зручніше пересуватись, а від рукавиць не відмовлюсь.
-Тоді тримай! - вона витягла їх з шуфляди біля вхідних дверей. - Їх там не буде. В ту частину лісу вони не ходять.
-Дякую!
З кожним кроком голова стає легша. Правильно, що таки пішла. Я на мить зупинилась перед входом в ліс. “Праліс, впусти мене, збережи мене та виведи додому”, - це слова, які кожного разу повторює дід, в які вірю і я.
І як мені зрозуміти що сталось? Значить трава галюциногенна. Вони що родина дилерів і насправді всі імпортні товари в їхніх магазинах марихуана та інші види травки. Віта, що за безглузді думки?
Хоч з іншого боку… дивно, як всі змінились від його появи. І ця енергетика. Не скажу, що я ясновидець, але там вистачило б і сприйнятливості трошки більше ніж в каменя, щоб чітко помітити.
А Август! Ти бачила його обличчя. Він же побілів світліше штукатурки в лікарнях. І це від появи всього однієї людини.
А якщо я повернусь, а їх буде більше? Грибочки поїсти стягнуться, заодно і моє м’ясце.
“Подивимось, кого ти мені тут привів”, я не ягня, щоб мене приводити!
Хоча тему він підняв дуже навіть варту уваги. Для чого я тут? Не скажу, що я проти. Старші чоловіки, хай навіть на озброєні з травкою, мене не дуже лякають.
Його не було понад пів року, він повертається, а у них родинний збір. Утікач приводить з собою подругу. Щось тут не стикується.
Спереду почувся шум.
А де я взагалі знаходжусь?
Каша в голові відволікла мене від дороги. Ну критично я наче не звертала, то ж дорогу знай.. додумати думку мені не вдалось. Спереду почувся хрускіт гілля, а тоді рик. Там щось дуже велике.
Це безглуздо, що мені хочеться бігти на звук, а не від нього? Певно так. Бажання ще не встигло перейти в дію, бо тіло, шоковане викидом адреналіну, заціпеніло, аж як почувся другий крик. Тільки цей належить людині.
Діалог виключився, зайве і навіть додаткове перестало існувати, листя злилось в довгі зелені мазки, я вискочила на галявину й узріла картину.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ясон, Дзюбенко Вікторія-Магдалена», після закриття браузера.